Кременчуцький боєць Євген Коханов, який отримав нагороду “Захисник Вітчизни”, розповів Телеграфу, як на його очах помирали побратими в Іловайському котлі.
До війни Євген працював муляром на будівництві.
– Не міг дивитися, як молоді хлопці, захищаючи Україну, гинуть. Тому вирішив піти добровольцем, – розповів Євген.
У складі 93 бригади Євген стояв у с.Грабовому перед Іловайськом 29 серпня 2014 року, коли колона українських військ намагалась прорватись з Іловайського котла, військові потрапляли в полон та гинули під обстрілами.
– На моїх очах загинув Юрій Дудка та Рома Діллер з Решетилівки, який призвався Кременчуцьким військкоматом, – згадує Євген Коханов про Іловайський котел. – Командування тоді взагалі не чули. Ми сформували колону, яка з села Многопілля рушила через поле. Тоді потрапили під обстріл в с. Червоносільське. Дудка і Діллер одразу загинули, а Льошка Древаль отримав поранення. Я також отримав поранення. Під обстрілом мене на собі виносили побратими з Кременчука Сергій Бондаренко та Ігор Парамонов. З «котла» нас взяли у полон. Олексій теж повинен був потрапити у полон, але загинув від втрати крові. Близько 1,5 дні ми були в полоні регулярної армії Російської Федерації, які запитували нас, чому ми вирішили воювати.
З полону українських військових забрав “Червоний хрест”. Євген з пораненням спочатку потрапив під Волноваху, лікувався у госпіталі Дніпра. Проходив реабілітацію в Німеччині, Києві та Кременчуці. Сьогодні Євген допомагає рідним у господарстві.
