13 березня Кременчук прощався з 36-річним офіцером Олексієм Борищаком, заступником командира першого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади, який служив у в/ч А 1302 смт. Черкаське, Дніпропетровській обл.
Відданий своїй присязі Олексій Борищак загинув на полі бою як герой, прикриваючи відхід підлеглих з Іловайського оточення у серпні 2014 року. Спочатку був похований у Дніпропетровську на Алеї Героїв. лише в лютому цього року його тіло було ідентифіковано за аналізом ДНК.
Народився Олексій на Харківщині, але згодом сім’я переїхала до Кременчука. Після навчання в 31-й школі, закінчив залізничний технікум, згодом вступив до Харківського інституту танкових військ. Був командиром роти снайперів в навчальному центрі «Десна». Згодом – заступником командира роти першого батальйону 23-ї окремої механізованої бригади. З початком військових дій на сході Олексій пішов боронити незалежність України. У нього залишилася 10-річна дочка, дружина та мати.
Представник профкому залізничного коледжу розповів, що Олексій був чесним та справедливим, навчався на 4 і 5, брав активну участь в усіх спортивних змаганнях.
«Олексія бачив коли він приходив до своєї доньки в школу. Він справив враження сильної, вольової людини», – зазначив директор школи № 31 Юрій Борисов.
У Міському палаці культури прощалися з героєм кременчужани. Незважаючи на зливу героя провели рідні, товариші, громадськість, і представники влади.
Після прощання в Свято-Миколаївській церкві, де відбулася панахида, загиблого супроводили автоколоною до Свіштовського кладовища, де перепоховали.
Напередодні 12 березня більше 40 автомобілістів зустріли Олексія Борищака, щоб супроводити в рідне місто.
