Анатомія диктатури: про "закони 16 січня"

25.01.2014, 10:55 Переглядів: 4 098

Анатомія диктатури: про "закони 16 січня"

Коментує експерт, юрист Олександр Бурмагін

Мирний протест людей на Євромайдані переріс у протистояння. Мітингувальники озброїлися камінням та коктейлем Молотова. Війська та «Беркут» – шумовими гранатами та поки що гумовими кулями. Є поранені, а за останніми данними – й загиблі, пролилася кров. Останньою краплею, що призвела до акції непокори став Законопроект №3879 регіоналів Колесніченка-Олійника. За нього партія влади, позафракційні депутати, комуністи проголосували
16 січня – підняттям рук, порушуючи Закон «Про регламент Верховної Ради України». Президент знову не почув людей, які перейшли до рішучих дій на Майдані – підписав і цей закон, а також низку інших скандальних законів.


1. Які найбільші загрози для суспільства несе закон?


2. Чи стикується він із міжнародним законодавством про права людини? Чи є підстави для визнання нелегітимними нових норм?


3. Як діяти далі (у правовому полі), аби Україна остаточно не перетворилася на поліцейську державу? Як цьому протидіяти?


Ці питання ми поставили експерту, юристу Олександру Бурмагіну. Він надав для «Телеграфа» аналіз законодавчих нововведень, які, на його думку, суттєво обмежують найважливіші громадянські права, надають необмежені можливості переслідування і залякування всіх, хто має відмінну від влади думку.

 

Довідка

 

Анатомія диктатури: про "закони 16 січня"
Олександр Бурмагін – медіа-юрист. Має значний досвід тренерської роботи з питань доступу до інформації, захисту ЗМІ від позовів. Співпрацює з правозахисними організаціями. Представляє інтереси медіа в судах України, Європейському суді з прав людини. Успішно провів справу за позовом консорціуму ЄДАПС до газети «Бізнес», захистивши ЗМІ від позову на 46 млн грн та інші.

 

Новий злочин – екстремізм


Відповідальність: штраф від 3,4 до 13,6 тис грн; повторне порушення – штраф від 17 до 51 тис грн, або обмеження чи позбавлення волі на строк до трьох років.


Практично 100% калька з досвіду Російської Федерації. Там вже багато років використовують «екстремізм», який влада трактує, як хоче – задля боротьби з журналістами та ЗМІ. Наприклад, два роки позбавлення волі кореспонденту тільки за заголовок у статті: «Уйдем с Кавказа – станем сильнее». З усіма матеріалами, визнаними екстремістськими у РФ, можна ознайомитися в інтернеті, у офіційному відкритому реєстрі. Там багато абсурду, який доводить каральну мету існування і застосування такої норми з боку влади до будь-якої інакомислячої людини.


Нова стаття КК України – 110-1 – також визначає відповідальність за виробництво, зберігання для продажу або розподілу, продаж або розповсюдження екстремістських матеріалів, в тому числі через засоби масової інформації, мережу Інтернет, соціальні інтернет-мережі, використання чи демонстрування екстремістських матеріалів перед масовим зібранням людей тощо. При цьому, що є «екстремістськими матеріалами» – вирішуватиме влада, бо визначення, наведене у КК, фактично необмежене.

 

Два роки позбавлення волі отримав сантехнік Петров за вигук на вулиці: «Все прогнило, всю систему нужно менять!
Анекдот в тему від юриста

 

Анатомія диктатури: про "закони 16 січня"

Наклеп – вперед до минулого

 

Відповідальність: просто наклеп – це штраф до 850 грн або громадські роботи до 200 годин, або виправні роботи до 1 року;  наклеп у творі в ЗМІ або мережі Інтернет – це штраф від 850 до 5 100 грн або громадські роботи від 150 до 240 годин, або виправні роботи до 1 року;  наклеп, поєднаний з обвинуваченням у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, карається виправними роботами на строк від одного до двох років або обмеженням волі на строк до двох років. Тобто журналіст-розслідувач, який пише про корупцію, якраз  потрапляє під цю статтю. Цинізм влади у тому, що професійна діяльність журналістів вважатиметься кваліфікуючою ознакою – тобто такою, що обтяжує відповідальність.


Такі злочини, як наклеп і образа, були в радянському Кримінальному кодексі, прийнятому ще у 1960 році. В тоталітарному режимі СРСР це виглядало абсолютно органічно, статті слугували зрозумілим цілям, а обвинувальні вироки за анекдоти, публіцистику та інші форми свободи вираження не засуджувались більшістю суспільства.


У сучасній Україні ці дві статті радянського КК прожили достатньо довго, аж до набрання чинності нового Кримінального кодексу України у вересні 2001 року. Склад злочинів було декриміналізовано. Україну вітали з цим демократичним досягненням різні міжнародні організації, Рада Європи, США. Також як перемогу це сприйняли українські неурядові медійні організації, журналісти та ЗМІ. Без перебільшення, це був один з кроків реального забезпечення з боку держави стандартів свободи вираження поглядів. Адже і після 1991 року за наклеп виносили вироки, які, за радянською традицією, були або проти журналістів, які висвітлювали факти корупції, або проти громадських активістів, які дозволяли собі критикувати чинну високопосадову і не дуже владу. І саме через цю каральну мету застосування статті 125 КК Україна встигла програти з 1997 по 2001 рік дві справи в Європейському суді з прав людини. В обох випадках суд визнав порушення державою статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає свободу вираження поглядів.
До січня 2014 року була одна і невдала спроба повернути до КК відповідальність за наклеп. У 2012 році депутат Журавський зареєстрував відповідний законопроект. Але в тому випадку висновок науково-експертного управління Верховної Ради був категоричний: «Слід також звернути увагу, що прийняття запропонованих змін призведе до порушення міжнародних зобов’язань щодо дотримання стандартів свободи слова, взятих Україною перед Радою Європи...»
Та в січні 2014 року спосіб голосування і проходження Законопроекту №3879 в парламенті з порушенням всіх можливих норм регламенту ВРУ позбавив це управління можливості сказати своє слово щодо змісту цього документа. Як і громадськість, експертів, народних депутатів у тому числі.

 

Анатомія диктатури: про "закони 16 січня"

Судовий процес – без підсудного!


Ще одна новела з репресивною ціллю – тепер досудове слідство і судовий розгляд в кримінальних справах можна буде проводити без особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину. Вирок прийматиметься заочно, з підтримкою позиції прокуратури. Будь-кому можуть винести заочний вирок, якщо двічі не відреагувати без поважних причин на повідомлення з’явитися. При цьому не визначено, що вважається поважними причинами. Наскільки причини неявки є поважними, встановлюється на власний розсуд особою, яка приймає рішення по кримінальній справі щодо заочного розгляду. Якщо поєднати ці норми з нормами, наприклад, щодо екстремізму, то цілком можливий варіант розвитку подій – це отримання вже готових заочних вироків журналістами, іншими «екстремістами». Однозначно можна передбачити, як ці норми спрацюють щодо Юлії Тимошенко й інших неконтрольованих опозиціонерів. Швидко, і на адвоката витрачатися немає потреби.


Що каже з цього приводу Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, можна прочитати статті 6: «Кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд, який також включає такі права: на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і неупередженим судом; знати причину обвинувачення; мати час і можливості приготуватися до захисту; захищати себе особисто або через уповноваженого представника». Як це узгоджується із заочним розглядом кримінальної справи – питання риторичне.

 

Анатомія диктатури: про "закони 16 січня"

Рабські збори мирних громадян


Відповідальність: за порушення порядку мирних зборів – до 15 діб арешту; за носіння маски або шолома (каски), які перешкоджають визначенню особи, або за носіння одягу, що «нагадує спеціальну форму правоохоронних органів», використання вогню, піротехнічних засобів; за встановлення намету, сцени без дозволу міліції – до 15 діб арешту; для керівників компаній та громадських організацій за підтримку і матеріальне забезпечення мирних зібрань, які, на думку влади, не відповідатимуть передбаченому порядку – до 10 діб арешту.


Зміни до статті 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) накладають більш сувору адміністративну відповідальність як на організаторів, так і на учасників мирних зібрань, зокрема, за організацію мирних протестів, які не відповідають вимогам, встановленим у відповідному порядку. Порядку на сьогодні немає. Але відповідальність вже є.


При цьому арешт може бути проведений навіть у тому випадку, якщо така особа не демонструє ніяких негативних, агресивних намірів або просто бере участь в таких акціях. Так само 15 діб можна отримати за наявність у людини, яка бере участь у заході, відкритого вогню, піротехнічних засобів (освітлювальних, сигнальних, імітаційних). Неважко уявити, що будь-який карнавал, святкування в наших традиціях Нового року – це масове скупчення людей, які відверто бажають отримати 15 діб адмінарешту. Будівельний майданчик або лижна траса так само потребуватимуть пильної уваги правоохоронців. Там всі у шоломах.
На проведення акції, за новим законом, потрібно отримувати попередній дозвіл органів внутрішніх справ. Це повернення до суто радянського дозвільного порядку проведення мирних зборів. Він прямо суперечить статті 39 Конституції України, згідно з якою для проведення акції людям достатньо про це повідомити, а не чекати від влади якихось дозволів.

 

Слід добиватися скасування нелегітимного закону


Законопроект №3879 ухвалений двома фракціями Верховної Ради 16 січня з порушенням усіх регламентних норм, без оприлюднення тексту, без обговорення в комітетах, без експертних висновків. Навіть голова ВРУ, який у день голосування миттєво направив документ на підписання до Президента, порушив дві норми статті 130 регламенту. Враховуючи, що депутати подали заяви щодо порушення процедури, він мав чекати від 2 до 5 днів для розгляду цих звернень. Закон №3879 та інші, проголосовані цього дня, порушують статтю 22 Конституції, згідно з якою «при прийнятті нових законів… не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».  Грубо і цілеспрямовано обмежені основні, фундаментальні свободи: вираження поглядів, інформації, зібрань, об’єднань, пересування, а також право власності, право на справедливий суд, право на приватність. Вочевидь, це «законотворчество» також не відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практиці Європейського суду з прав людини та іншим зобов’язанням України в цій сфері.
У даній ситуації мав би втрутитися Конституційний Суд України – але навряд чи це станеться.


Що можна зробити?


1. Шукати прогалини і намагатися їх використати. Проте «ручні суди» і прокуратура, розмиті формулювання зведуть нанівець ці спроби.


2. Виконувати Конституцію України і жити по ній. Бо вона містить норми прямої дії, яким більшість «новел» суперечать. Ігнорувати «закони про диктатуру». Але наслідки будуть знову таки навряд чи позитивні через відсутність балансу між гілками влади.


3. Робити все, всі можливі законні дії, аби добитися скасування цих законів. Залишити їх в будь-якому вигляді чи об’ємі – це загроза для кожного, хто вважає себе вільною людиною.

 

Анатомія диктатури: про "закони 16 січня"

Каста недоторканих – силовики вкупі з суддями


Відповідальність: за неповагу до суду – адмінарешт на 15 діб без складання адмінпротоколу.


Поряд зі страшилками і відверто каральними нормами для громадянського суспільства влада вводить додаткові гарантії для правоохоронних органів та суддів. У бажанні захистити виконуючих будь-які забаганки посадовців з погонами і в мантіях від «свавілля громадян» влада також дійшла до абсурду. Наприклад, притягнення до відповідальності за неповагу до суду у вигляді адмін-арешту на 15 діб відбуватиметься без складання адміністративного протоколу (тільки постанова) і без права оскаржити таку постанову! Так і написано – оскарженню не підлягає.


Процедуру притягнення до адміністративної відповідальності максимально спрощено. Протокол фактично можна не вручати особі (ст.256 КУпАП). Достатньо двох свідків. Підтвердженням вручення повістки можуть бути «будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом» (ст.258 КУпАП). Іншими словами, в адміністративному провадженні практично введено той самий «заочний» розгляд справ, як і в кримінальному.


Крім того, країна матиме наступну відповідальність стосовно діяльності та життя силовиків і суддів:


– невиконання «законних вимог» працівника СБУ – штраф до 2550 грн;
– ухилення від «законних вимог» прокурора – до 2 550 грн, було – до 680 грн;
– збирання інформації про співробітника правоохоронного органу чи суддю – до 3 років позбавлення волі;
– погроза представнику правоохоронних органів – до 4 років.


У той же час влада спеціальним законом, який теж ухвалили 16 січня, звільнила від будь-якої відповідальності силовиків, які вчинили масове побиття студентів 30 листопада 2013 року і журналістів з мирними демонстрантами 1 грудня 2013 року.

 

Анатомія диктатури: про "закони 16 січня"

Інтернет – під тотальним контролем


Як свідчить міжнародний досвід, тоталітарні й диктаторські режими відверто бояться вільного інтернету. Закон №3879 це засвідчує. Так, вводяться зобов’язання щодо всіх інформаційних веб-сайтів – реєструватися як інформаційні агенції. Зрозуміло, що всі «неугодные» цю реєстрацію не пройдуть і в національних судах навряд чи отримають захист. Без такої реєстрації сайти просто відключатимуть від мережі. Робитимуть це провайдери, яких просто ставлять на коліна новим законодавством.


Послуга з надання доступу до інтернету стає ліцензованою. Відповідно, будь-який провайдер, який постачає інтернет хоча б у дві квартири, має отримати ліцензію. Поряд із цим посилюється відповідальність за господарську діяльність без ліцензії. Провайдерів змусять поставити обладнання, що слідкуватиме за абонентами і зберігатиме інформацію, яка повинна надаватись на першу вимогу правоохоронців. Вирішуватиме, які сайти «погані», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, її склад повністю формується Президентом. Одноосібно, без рішення чи іншої санкції суду. Невиконання вимог цієї нацкомісії щодо обмеження чи поновлення доступу абонентів операторів телекомунікацій до ресурсів мережі Інтернет – штраф до 6800 грн.

SIM-карти за паспортом


Ще одна «фішка» закону – оператори телекомунікаційних видів діяльності (у тому числі інтернет-провайдери та оператори стільникового зв’язку), в яких використовується ідентифікаційна картка (SIM та інші), зобов’язані укладати договори з клієнтами. Придбати SIM-карту будь-якого оператора без паспорта буде неможливо. Мета нововведень зводиться до того, що держоргани за запитом зможуть отримувати від операторів відомості про абонентів.

 

Анатомія диктатури: про "закони 16 січня"

Сотні іноземних агентів поруч


Ще одна небезпека для диктаторів – це неконтрольовані владою активні громадські організації. Закон №3879 і це питання вирішує. Ця норма – ще одна 100% калька із законодавства РФ. Там вигадали, як боротися із неурядовими організаціями, які отримують матеріальну допомогу з-за кордону. В Україні чинний режим з радістю запозичив цей досвід. Отже, всі ці організації – правозахисні, сервісні, ті, що видають гранти, і ті, хто їх використовує –будуть обкладатися податками. Вони називатимуться «іноземні агенти» і будуть зобов’язані подавати звіти щодо персонального складу керівних органів, а також інформацію про обсяг коштів, отриманих з іноземних джерел, вказувати мету їх використання. Під цю категорію так само можуть потрапити церкви, які отримують матеріальну допомогу з-за кордону, величезна кількість організацій культурного спрямування. Також це вдарить по тим організаціям, які надають допомогу ВІЛ-інфікованим, важко і безнадійно хворим, жертвам насильства в сім’ї й торгівлі людьми.

 

Анатомія диктатури: про "закони 16 січня"

Трохи «щастя» для водіїв: більше 5 в колону не збиратися


Відповідальність: штраф від 680-850 грн або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, при цьому можуть вилучити автомобіль.


Нові закони дозволяють застосовувати широкий спектр каральних санкцій до водіїв або власників транспортних засобів. Зокрема, ДАІ може оштрафувати за рух у колоні більш ніж з п’яти автомобілів, якщо така колона рухається без попереднього дозволу дорожньої автоінспекції і якщо вона впливає на інших учасників руху. Яким чином має чи не має впливати колона, закон нічого не говорить. Відповідно, рух весільного кортежу із понад 5 машин – з дозволу міліції, похоронна процесія – так само. Знову вводяться визнані антиконституційними «листи щастя» – штрафи на підставі автоматичної фіксації, без інспектора. При цьому питання щодо того, хто знаходився за кермом – вирішили дуже просто. Якщо це був не власник, то саме він і повинен довести, що інша особа керувала транспортним засобом у конкретній ситуації. Це відверте ігнорування принципу презумпції невинності, передбаченому в статті 62 Конституції України і не тільки. Крім того, співробітникам ДАІ знову дозволяється вилучати права, а також вводиться санкція у вигляді конфіскації транспортних засобів.

 

Кременчуцький ТелеграфЪ від 23 січня 2014 року

Теги: законы
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 11 від 14 березня 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх