Валерій Харчішин: Я не бачу себе, як політика... або Вдруге „Друга ріка”

Українська група „Друга ріка” виступала ввечері у суботу 20 травня в Кременчуці біля Троїцького ринку. Цих житомирських виконавців, які нині мешкають у Києві, знають по піснях „Математика”, „Оксана”, „3 хвилини”. Хлопці в нашому місті вже вдруге. Цього разу їх запросив на своє відкриття один із магазинів техніки. Гурт заставив прихильників чекати майже півтори години. Однак, сталося так, що саме в цей час поверталися зі стадіону футбольні вболівальники (місцевий „Кремінь” виграв у маріупольського „Іллічівця”). Своїми дудками, розмальованими обличчями та збудженим настроєм фанати додали колориту тій вечірці просто неба.
„Кременчуцькому Телеграфу” пощастило поспілкуватися з Валерієм Харчішиним. Як пояснив соліст, інтерв’ю гурт вирішив не давати аж до самої осені, до виходу нового альбому. Отож ми ексклюзивно спілкувалися прямо після концерту по дорозі до готелю „Онтаріо”, де зупинилися музиканти.
- Тиждень тому ви презентували відео на пісню „3 хвилини”...
- Так, це наша остання робота з альбому „Рекорди”. На цей кліп ми витратили найбільше сил, бо готували 2-3 місяці, задіяли різні нові „штуки”, спецефекти. Режисером відео став наш бас-гітарист Віктор Скуратовський. В нього були здібності до режисури і поступово він став режисером, як то кажуть „набив руку”. Ось і зняв для рідного гурту кліп.
- В кліпі пісня звучить трохи по іншому. Це нове аранжування?
- Ні. Просто ця пісня має три варіанти: альбомний,той що крутять на радіо та спеціальний video-edition. А на презентації взагалі виконувалася акапелла. Я аж розплакався, бо сам колись був директором академічного хору.
- Як ти ставишся до виконавців, які в своїх піснях використовують нецензурну лексику?
- З цим боротися не можливо. Це свого роду мистецтво. Якщо їм це подобається – хай роблять, аби не крали. Все має право на існування, просто ця  музика має бути вузьконаправленою. Вона не повинна звучати на радіо чи телебаченні. Кому подобається, хай слухає з Інтернету.
- Кому ти найчастіше пишеш SMS?
- По-перше – коханій. Хлопцям з гурту, коли потрібно щось пояснити їм, чи домовитися про репетиції. Буває, що відповідаю на повідомлення своїх прихильників, якщо вони нормальні. Хоча бували випадки, коли вони починали погрожувати, мовляв, якщо не відповіси – накладу на себе руки. Це іноді лякає.
- А навіщо ж ти роздаєш прихильникам свій номер?
- Я не роздаю. Навіть не знаю, де вони його беруть.
- Чи збирається „Друга ріка” продюсувати молоді гурти?
- Мабуть, що ні. На це потрібен час і кошти. А просто збирати навколо себе талановиту молодь, при цьому не маючи можливості їй чимось допомогти вважаю нерозумним.

- В яке місто тобі хочеться повертатися знову і знову?
- Хоч-не-хоч, а ми завжди повертаємося до Львова, бо часто там даємо концерти. Так просто для себе ми мало подорожуємо. Частіше даємо в нових містах концерти. Дуже подобається Західна Україна. А ще мені запам’ятався концерт у Донецьку, коли одна дівчина-журналістка бігла до нас, і в неї з сумочки випала книжка Василя Стуса та Павла Загребельного. Я був приємно вражений цим. Вона тоді ще зламала ніготь, капала кров. Дівчина підбігла до нас і запитала: „Чому ви (малося на увазі - Західна та Центральна Україна) так нас не любите?”. Розумієш? Просто склалися такі зараз стереотипи, що на Східній Україні люди НЕ ТАКІ. А це неправильно. Бо насправді це не так.
- А ти в політику не збираєшся іти?
- Ні. Я не бачу себе, як політика. Треба бути фахівцем в цій справі – розумітися на  юрисдикції, економіці. Просто йти туди, щоб захищати свої мільйони та просиджувати штани, як це роблять деякі депутати?.. Були пропозиції стати депутатом чи ще кимось там, Але мене це не цікавить.
- А хто саме тебе запрошував? Та партія, в підтримку якої ти виступав на виборах?
- Ні, інша. Не буду називати яка. Але такі пропозиції були. Вони хотіли, щоб я і виступав за них, і представляв їхні інтереси десь вище. Вже і програма була складена. Я просто не люблю робити щось на 20-30 %.
- То ти можеш сказати, яким ти будеш за 20 років?
- Хто зна. Певно займатимуся музикою. Хотілося б. Як у деяких  гуртів, щоб і в 60 років було безліч прихильників. Треба, щоб твоя творчість комусь подобалась і була потрібною.
- Кого ти можеш назвати своїм конкурентом в українському шоу-бізнесі?
- Ну, якщо брати окремо „бізнес”, то тут кожен конкурент, від Ані Лорак до Павла Зіброва. Вони живуть на кошти, які всім потрібні. В плані музики також кожен є конкурентом. Та добре, що в нас музика відрізняється. В Англії, наприклад, я можу назвати 20-30 гуртів зі схожою музикою.
- Нещодавно вас номінували на премію ShowBiz Awards (прим.ред.-  український аналог „Grammy”, в цьому році відбулося перше нагородження)?
- У нас народ досі живе стереотипами. Вони помічають тільки один якийсь гурт. В Росії вже декілька років поспіль не кажуть що, наприклад, той же „МумійТролль” найкращий рок-гурт. Колись там найкращим були „Звери”, що колись виступали у нас на розігрівці.. На ShowBiz Awards ми увійшли в трійку, як кращий рок-гурт та в четвірку, як кращий вокал. Перші місця в першій, і другій номінації отримав „Океан Ельзи”.
- Як ти вважаєш, хто з молодих українських виконавців незабаром може зайняти ваше місце, чи місце того ж „Океану Ельзи”?
- Лама, С.К.А.Й.. Тіна Кароль, можливо, займе місце Ані Лорак, і вона точно вже краща за Руслану. Руслана – це просто гарний менеджмент з боку її продюсера і чоловіка.
- На концерт якого гурту ти хотів би потрапити?
- Влітку я буду їхати на “Radioheds” в Будапешт. На “Depesh Mode” в Росію вже літав, більше не хочеться. Найкраща публіка в Західній Європі та Україні.
- Що ти побажаєш читачам „Кременчуцького Телеграфу”?
- Хочу побажати, щоб музиканти були гідними своєї публіки. Щоб народ не спав, бо під лежачий камінь вода не тече.
- То може ти пообіцяєш, що повернешся ще в Кременчук?
- Якщо з виходом нового альбому в нас буде всеукраїнський тур і, якщо ваші організатори схочуть, обов’язково приїдемо!