Дві гри — два абсолютно різні настрої. 3 жовтня СК «Полтава-2» святкував у Кременчуці перемогу над «Олександрією-2», а вже 9 жовтня поступився запорізькому «Металургу» у Кривому Розі. Обидва матчі завершилися з мінімальним рахунком 1:0, але залишили зовсім різні враження.
Відзнака тренеру та довгоочікувана перемога
3 жовтня у старшого тренера СК «Полтава-2» Ігоря Климовського було одразу два приводи для гарного настрою.
Перший — перед домашнім матчем проти «Олександрії-2» директор МФК «Кремінь» за дорученням керівництва Професійної футбольної ліги вручив наставнику відзнаку найкращого тренера Другої ліги за серпень.
І це цілком логічне визнання. Адже очолювана Климовським команда вдало розпочала дебютний сезон у Другій лізі. У перших трьох поєдинках полтавці здобули дві перемоги та зіграли внічию. На певний час «Полтава-2» навіть очолила турнірну таблицю.
Щоправда, згодом настала смуга невдач: три поразки поспіль.
Тому другий привід для радості з’явився вже після фінального свистка матчу з «Олександрією-2». Господарі перемогли — 1:0 — і перервали невдалу серію.
Попри мінімальний рахунок, ця перемога мала неабияке значення. Передусім психологічне. Тренерському штабу вдалося повернути команді впевненість після трьох поспіль невдач.
Проте легким матч для підопічних Климовського аж ніяк не був.
У першій половині першого тайму гра у господарів відверто не клеїлася. Гості мали певну територіальну перевагу й намагалися диктувати свої умови.
Після перерви ситуація змінилася. Полтавці перехопили ініціативу, а вирішальним моментом стало повернення на поле Гліба Зіняра, який пропустив кілька матчів через травму.
Гол Зіняра, який нагадав удар ван Бастена
Гліб вийшов на заміну на 67-й хвилині. А вже через 15 хвилин забив єдиний і переможний гол.
Це повернення інакше як тріумфальним не назвеш.
Та відзначити варто не лише автора гола, а й Іллю Жадана, який виконав просто-таки шикарну передачу.
М’яч, спрямований Іллею зі своєї половини поля, пролетів кілька десятків метрів і опустився саме там, де потрібно було Зіняру.
Гліб, якому притаманні нестандартні рішення, не став зупиняти м’яч. Одразу пробив правою ногою з льоту — і вразив ворота суперника.
Футбольні вболівальники зі стажем напевно згадають знаменитий гол Марко ван Бастена у ворота збірної СРСР у фіналі чемпіонату Європи 1988 року.
Звичайно, порівнювати рівень турнірів не варто. Але сам момент, техніка удару та його несподіваність викликають дуже схожі емоції.
Гол Зіняра став справжньою окрасою матчу та приніс «Полтаві-2» таку потрібну перемогу.
Через тиждень — поразка у Кривому Розі
Але футбольні гойдалки вже за тиждень хитнулися в інший бік.
9 жовтня у Кривому Розі «Полтава-2» зустрілася із запорізьким «Металургом» і поступилася — 0:1.
Багато розповідати про цю гру, відверто кажучи, немає сенсу.
Якщо коротко, то жодна з команд своєю грою не переконала, що заслуговує на перемогу.
У полтавців мало що виходило в атаці. Не було ні гостроти, ні конструктивних дій, ні справді небезпечних моментів.
Запоріжці діяли активніше, мали певну перевагу, але й вони не демонстрували футболу, який можна було б назвати переконливим.
Тому все вирішив один епізод — призначений арбітром пенальті.
Суперечливий пенальті вирішив долю матчу
На 26-й хвилині досвідчений, 37-річний гравець «Металурга» Артем Сітало отримав жовту картку за симуляцію.
На мою думку, тоді футболіст відверто намагався заробити пенальті, упавши у штрафному майданчику.
А на 63-й хвилині арбітр Ростислав Дубина все-таки вказав на 11-метрову позначку.
І це рішення викликає запитання.
Можливо, певний контакт між футболістами в тому епізоді й був. Але, на мій погляд, він аж ніяк не заслуговував на таке суворе покарання.
Водночас говорити про упередженість арбітра підстав немає. Радше йдеться про рішення, з яким можна не погоджуватися.
Кирило Біляєв реалізував пенальті — 1:0.
До завершення матчу залишалося ще понад пів години з урахуванням компенсованого часу. Проте «Полтава-2» так і не змогла організувати результативну атаку.
Були спроби дальніх ударів, але вони успіху не принесли.
Отже, команда Ігоря Климовського зазнала четвертої поразки в чемпіонаті.
І якщо перемога над «Олександрією-2» давала привід для оптимізму, то гра з «Металургом» знову нагадала: стабільності полтавсько-кременчуцькому колективу поки бракує.
Результати матчів
СК «Полтава-2» — «Олександрія-2» — 1:0 (0:0)
3 жовтня 2026 року. Чемпіонат України, Друга ліга, 9-й тур. Кременчук, стадіон «Кремінь-Арена ім. О. Бабаєва».
Арбітр: Микита Коновалов.
Гол: Зіняр (82).
Склад «Полтави-2»: Єрмолов, Троян, Жадан, Плис, Новаковський (Опришко, 67), Тлумак, Бабич (Комарницький, 90), Старушко, Крохмаль, Вівдич, Токар (Зіняр, 67).
«Металург» (Запоріжжя) — СК «Полтава-2» — 1:0 (0:0)
9 жовтня 2026 року. Чемпіонат України, Друга ліга, 10-й тур. Кривий Ріг, стадіон НТБ «Гірник».
Арбітр: Ростислав Дубина.
Гол: Біляєв (63, з пенальті).
Склад «Полтави-2»: Безпрозванний, Троян, Жадан, Плис, Савенков (Опришко, 24), Петруник, Старушко (Медведєв, 87), Любченко (Шевченко, 62), Зіняр, Бабич (Комарницький, 62), Токар (Пустовіт, 46).
Як «Полтава-2» розпочинала сезон
Нагадаємо, раніше «Кременчуцький Телеграф» розповідав про підготовку «Полтави-2» до дебютного сезону у Другій лізі. Після виступів у юнацькому чемпіонаті U-19 команда змінила статус, але зберегла тренерський штаб та місце базування у Кременчуці.
У першому турі нового сезону полтавці зіграли внічию із запорізьким «Металургом» — 0:0. Той матч також відбувся на «Кремінь-Арені».
А напередодні поєдинку з «Олександрією-2» видання аналізувало три поспіль поразки «Полтави-2». Тоді головними проблемами команди були недостатньо гостра гра в атаці та помилки в захисті.
Перемога 3 жовтня показала, що полтавці можуть долати труднощі. Проте наступний матч знову повернув питання стабільності на порядок денний.
