Кузьма: "Завжди думав, що в 47 років я буду розумним, поважним чуваком..."

2.02.2015, 16:50 Переглядів: 14 706

Кузьма: "Завжди думав, що в 47 років я буду розумним, поважним чуваком..."

Друга частина одного із останніх інтерв'ю співака

ПЕРШУ ЧАСТИНУ ІНТЕРВ'Ю МОЖНА ПОЧИТАТИ ТУТ

 

- Чому ж ми знову обрали тих, хто «гребе і гребе»?! У парламент пройшли ті самі депутати…

 

- Українці завжди вміють вибрати когось такого, спочатку щоб з вазеліном, а потім вже й без вазеліну. Не треба навіть в аптеку бігати. Вибираємо такого, щоб пожостче. Садомазохізм такий в генах…

 

І тим більше працює та гречана схема трохи у селі. Думаю, така фальсифікація іде – все спеціально так зроблено, щоб ми навіть не мали вибору…. За великим рахунком, Майдан був на бабки Льовочкина, наскільки я знаю. Неозброєним оком було видно. Нас просто головами стикали, маніпулювали як ніточками. Замітні були більше 2 тисяч автобусів, які стояли навколо Києва. Хтось мусив платити за це, правильно? За простой, за те, що вони приїхали, жили там. Понятно, люди помагали. Але зараз чого не збирається Майдан вже рік? По-моєму, приводів є ще більше, чим з Януковичем. Загинуло вже стільки «небесних сотень»… По-моєму, кожен день «Небесна сотня» гине.

 

– Тож які у нас перспективи?

 

– Не маємо шансів практично. Я говорив з одним аналітиком – такий молодий пацан, приходив до мене у програму. Ми там пробували робити гостросоціальну програму «Серпом по яйцях». І після другої програми поняли, що вона нічого не дає. Тому що ми стаємо пустословами, такими самими як усі. Усі констатують факт, але нічого не робиться. По «Громадському» дивишся, просто журналістське розслідування про те, як Генпрокуратура України замовляє якусь програму, яка має накопичувати секретні матеріали, яка працює на Міністерство оборони Росії. Всі про то говорять, ходять, беруть у них інтерв’ю. І чуваки умняк давлять, надувають щоки: «Та нє, всьо нормально, ми не знаємо, куда, що». Одним словом, якісь дурні відмазки. Тому я з цим аналітиком говорю: «Чувак, а які у нас шанси?». Він каже: "Ну як які шанси? Треба контролювати тих людей, яких ми вибрали". Ну і як я маю контролювати того депутата? Два рази піду, як було у Тернополі? Одного разу пробував добитися до депутата. Сусідні двері від мене, де я жив у готелі, прийомна якогось депутата, Петра. Хай буде Петро Срака. Я дивився: з 10.00 до 15.00 прийомні години, с понеділка по середу. Понеділок. Геп у двері – глухо. Через годину знову: Сраки немає. Ще через годину – Сраки нема. Ну по щасливій випадковості я й у вівторок був. Знов нема Сраки. Не приїхала Срака. Питаюсь я того аналітика: «Була у мене ситуація, два дні гепав у двері - неможливо». Треба, каже, в Верховну Раду їхати. Кажу, уявіть собі. Я сантехнік, з Гранджизька приїжджаю до ВР і кажу: «Знаєте, хочу найти Петра Сраку, задати йому пару питань». От реакція охоронця Верховної Ради. Повернули, дали копняка, тільки вже під мою сраку, а не під ту, яку я шукав. І ти летиш назад в Гранджизьк "солоно не хлібавши". Але витрачаєш свій час, свої бабки, бо треба приїхати в Київ. Тобто шансів у нас нема. Я рахую, тільки отакі молоді пацани, які робили ці розслідування, вони можуть обнародувати то і можуть сколихнути. Є ж ідейні люди, їх багато, просто настільки глибокі коріння, що ті ідейні люди поки що безсилі. Так що це дуже довгий процес… Думаю, той Порошенко теж дограється з цією війною. Що вони витворяють, то не можна… Щодо відношення до війни, почув думку, яка мене просто розмазала. Подзвонив на радіо «Вісті» чувак і сказав: «Я отримую 6 тис. грн. в місяць, зараз мені прийшла повістка. Я маю іти на війну, але держава не забезпечить моїй сім’ї ті 6 тисяч гривень, які я заробляв. То що, я маю йти і вмирати за державу, якій я абсолютно по барабану?» От є такий момент. Тим більше, що ти ідеш на війну, яка непонятна. Всі люди, які там були, кажуть – вона непонятна та війна. Тому що ми стріляємо у темноту, з темноти прилітає до нас. Якісь тут розклади, щось доходить, щось крадеться. 1,8 млрд грн приїхало, де воно? Волонтери як їздили, так і їздять. А що там по тих блокпостах твориться, то я вам навіть розказувати не буду.

 

– Як ви вважаєте, третій Майдан буде?

 

- Я не знаю, я не політик. Майдан завжди готують політики. Революція – то деструкція. Українці дуже тяжко підіймаються на боротьбу. Коли вже пішла хвиля, модно стало покидати їх в мусорні баки. І то воно є діє так, точечно. А розколихнути цілий народ, то неможливо. Люди мають кинути господарство… Ясно, що велика кількість була ідейна, але основна маса: «О, є пару копійок, йдемо у Київ». Була там ідея, але вона підпитувалася. Коли нема підтримки, наш народ не готов на такі речі.

 

- ЗМІ можуть змінити ситуацію?

 

- 100%, бо то що виходить в ефір - там нема правди. Нема того, що дійсно є. Пояснюють, що люди, ми боїмось паніки, ми тому не говоримо правди. А що ліпше: якщо не будете знати правди і тут в якийсь момент відкриються двері і скаже дядя Вова «Привіт, здавайся»? То ще літом було, на Донбасі 80% водоймищ були з отрутою води, бо трупи там плавали місяцями. Ніхто про те не говорив. Люди труїлися просто тисячами. Радіостанції веселими голосами розказують, яка погода на Донбасі, в Криму. А от як забезпечитися від води з отрутою, ніхто не говорив. Тому понятно, що медіа в тому першу роль відіграють. З одного боку, те, що "Громадське" робило, то кльово, а з другого - тільки «Громадське» і робить.

 

- Як ставитесь до того, що артисти і зараз виступають із концертами у Росії?

 

– Справа кожного, але б я так не робив. Є момент совісті. Ти точно знаєш, що та країна напала на твою, маса людей загинула із-за того. Творяться речі, які ти не розумієш, і ти їдеш туди. Ладно, їдеш тихенько на якийсь корпоратив, заробити бабки. Але їздити і ті самовари там отримувати - грамофони, то є все-таки поклон в бік імперії. Тому що ну немає гідності! Може якісь високопарні речі я несу. Але немає гідності. Західна Україна, заправка, місто Рівне. Херачить шансон по-руськи, вони стоять з оцими бантами жовто-синіми, що аж ноги заплутуються, не можуть ходили. Кажу: «Люди, ну ви ж гірші чим Путін той та його пропагандистська машина, тому що ви гниєте з середини».

 

- З кимось із артистів перестали спілкуватися?

 

- Я ні з ким і не спілкувався, якщо чесно. На концерті побачився – «Привіт-привіт». У мене у телефоні нема жодної зірки шоу-бізнесу, може Лоліти телефон, по-моєму, маю, бо на зйомках були. Така симпатична, досить розумна тьотка. І сказала, що на рахунок того списку було в приказному тоні. Каже, що нічого не підписувала - за мене підписали. Але скажи, що то не я - не буде корпоративів. А корпоративів все одно не було, тому що долар скокнув і всьо. Один Кіркоров мав за грудень один виступ зі всіх.

 

- У вас є плани щодо нових соціальних проектів?

 

- Я пишу те, що мені болить. Сьогодні о шостій ранку встав, написав пісню «Сука війна»: стара проститутка, сука війна, хто тебе кликав, кому ти нужна».

 

- Як за цей рік змінились ваші глядачі?

 

- Розширився віковий ценз, помітили це по залу. Почали приходити більше старші люди, люди з маленькими дітьми. Ті діти сплять, позіхають, понятно, чекають на пісню «Мама», бо тільки її, мабуть, і знають… Я кажу: «Хто прийшов на пісню «Мама», можете ще курити. Хто на «Старі фотографії» - можете ще після «Мами» покурити». Може, програма «Дача» вплинула – бачили бабулькі і дудульки, що я риюся в кропиві. «О, воно ще й співає, патлате».

 

- Як з часом мінявся ваш колектив і ви?

 

- Перший склад я вигнав. Хоча я зле зробив напевно. З висоти прожитих років я розумію, що їх потрібно було заставити, бо вони талановиті люди. Я просто вигнав, бо в якийсь момент в них виросли крила, і вони не хотіли поганяти етюди. Вони прийшли і на сцені позорилися. Треба було перебороти, але я був дуже слабий, вибрав собі легший шлях - набрав нових музикантів. Із хлопцями моїми ми вже 12 років.

Були свої реалії, непонятні мені теперішньому. Але зараз я нещасна людина, тому що мені 47 років, і я завжди думав, що в 47 років я буду розумним, поважним чуваком. Буду знати відповіді на всі питання А зараз, якщо подивитись на усе те, що відбувається, я не можу пояснити жодного. Я ото пробую щось, то є просто констатація фактів - сука війна. Тому що останні 2 місяці я чую від пацанів, що в них сіли батарейки. І я не можу зрозуміти, чому краще би більшість тих батьків, яким привозять гроби додому, краще б вони вмерли раньше і того не побачили.

 

- У вас є проекти з ненормативною лексикою…

 

- Воно пов’язано тільки з тим, що я страшенно люблю ту штуку. Я страшенно люблю матюкатися. Ріс на панк-року. Там було куча того всього. І я не можу собі дозволити то в «Скрябині», тому придумую побічні проекти і собі дозволяю вихлопнути… Мені в кайф постібатись. Мені найбільше в житті бісило хамство і репер Дзеник - то є дзеркало нашого суспільства. На будь-який фільм ідеш, все одно з боку сідає чмо, з отаким телефоном, і починає бубніти і світити тобі в очі. Стандартна ситуація. Хтось йому звертає увагу –

це 1%. Я почав те робити і в 3 з 5 випадків це скінчалось майже лицарським турніром, тому що чмо було більше, здоровіше.

 

– Які плітки, пов’язані із вами, вам дошкуляли найбільше?

 

- Я не даю приводів до тих пліток. І вони, як правило, не підтверджуються. Понятно, що людям потрібно про щось писати. Я знаю, що за бідним Данілко 2 місяці їздило 2 машини. Вислідкували, чи він гей, чи він не гей. Теж людям платили! Потім, коли вияснили, що гей, хотіли про те написати. Він сказав: «Люди, я переріжу собі вени!». Вони сказали: «Не будемо публікувати». Може, то видумана історія, просто говорю, що людям треба про щось писати. А я для них скучний образ, тому що максимум що вони скажуть – «Кузьма учора на балконі випив дві бутилки вина сам». Ну і що? Ну п’ю я вино, но я п’ю кльове вино і від нього навіть не п’янію. То не є якась сенсація. А так тому плітки як мухи в скло.

 

- У вас нещодавно був тур в США?

 

- Він планувався ще з рік до того, як Майдан вийшов. Воно перетворилось на такі сентиментальні сходки людей, у яких болить душа, але вони не можуть нічого зробити. Люди чекають грін-карту і не можуть нікуди виїхати з того штату, з міста навіть. Мама з татом на Україні, від 2 до 15 років їх не бачили. Поїхало, дурне, після школи, десь перевищило швидкість і все: грін-карта відсунулась на кілька років. Ти не можеш виїхати, ходиш як робот на роботу і можеш тільки по "Скайпу" рідним подзвонити.

 

- У вас з часом змінились вподобання щодо жінок?

- На мозок почав звертати увагу. Інтелект грає роль – мусить бути. Тюнінга мало.

 

– Ваші прихильники переважно молодь. Чому так?

– Тому що я стараюсь якось руку на пульсі тримати. Не впевнений, що ми знайдемо у будь-якому місті України середньостатистичну людину років 23-х, яка назве нових груп більше, ніж я. Я постійно то слухаю, і радіо «S.R.A.K.A.» тому підтвердження. «S.R.A.K.A.» – «Своє Раді Андрія КузьменкА». І для того, щоб наповнити радіо, щоб там не повторювати пісні, їх в фонотеці має бути багато. У "Європи плюс" їх 200, а у мене - 7 тисяч. Люди, які люблять таку музику, там точно не скучають.

 

- Що ви знаєте в Кременчуці?

 

– Особливість моя є в тому, що я ні одного міста толком не бачив. Я знаю всі палаци культури, і всі готелі. І знаю, як виїхати з міста, і як заїхати. А от що у місті… Усі принади Кременчука я бачив тільки з моста. І те літом, коли ці принади ходять голі по пляжу. На заводі був нафтопереробному. Заблудився, заїхав туди. Мудру рожу скорчив. Шукав, як виїхати на Александрію. Заїхав в ворота. Ворота за мною закрилися. Йолки-палки! Труби! Давай петляти...

 

– Де ви в останнє подорожували?

 

- Та он в Омані два дні назад. Хто може щось про Оман сказати? Фантастична країна.. Якби Україна була хоча б на одну соту похожа на неї! П’яний за рульом – тюрма на три роки. Перевищив швидкість – тюрма на 2 роки. Неправильний паркінг – тюрма на тиждень. Вкрав – ліва рука, вкрав вдруге – права рука. І тут же котел: вони її варять в олії, щоб не пришили назад не дай Бог. Офігенно! Криміналу - ноль, ніхто нікого не чіпає. Хоть ти муслім, хоть ти православний, хоть католик. Ти можеш ходити усю ніч, тільки не ходи голим. Ні одного руського і ні одного нашого, що тішить. Дубай – він такий, напищений. А Оман просто для людей. Народилась дитина – держава збудувала хату для тої дитини. Народилась друга - 100 тис доларів. Я величезний джип там брав на прокат за 30 доларів в день. Бензин - 5 грн. Рейсових автобусів нема - всі на машинах. Араби на дуже хороших, а індуси, що на них працюють, просто на хороших. Я об’їздив 2 тис км за 2 дні, я просто влюбився! Я застряв. Їхали два пацана: такі, що якби їхали у нас на такому джипі, і так би побачили араба, який застряг на піску, поржали би, кинули бичком показаним фак і поїхали. Тут хлопці вилізли, виключили свій "хіп-хоп", взяли лопати і почали рити. Я маю фото зараз покажу! Дві години відкопували гальку. Я пробував дати їм 20 реалів, бо розумів, що якби не вони, я би там всі ті канікули провів би. Вони з хрустом взяли, в машину кинули і кажуть, ладно, ми тобі покажемо красоти нашого краю. І повезли по каньйону… Вони дуже приязні люди - хочеться з ними обнятися і жити... В Омані можна пити тільки в готелі, а їх 9 на весь Оман. Якщо хочеш напитися, мусиш приїхати в готель, а воно в готелі коштує півмашини та бутилка вина. Так що у мене був там сушайший закон. Заказали 4 капучіно - вийшло 1700 грн. Я так поняв, що про пиво не може бути мови. Хочеш в дим - їдь в готель, але ти вийдеш "в трусах", а так як в трусах ходити не можна, вони і не п’ють. Я нічого не втратив ті 5 днів, що не каплі не випив. В тому є кайф.

 

– Часто подорожуєте?

 

– День раз в півроку напевно, а раніше кожен місяць. Тим більше в мене в будні дні-то вихідні, так що можна з понеділка по четвер. Воно зажди дешевше, ніж на вихідні. Ісландія – відрив голови. Шпіцберген – просто мозок зриває. І Америка, люди. Коли ти там більше 4 днів, розумієш, що не хочеш звідти їхати. Вони досягли того ефекту, сволочі. Всі кліматичні зони, вона вся грандіозна і не має місця, де б вона була гірша, ніж десь.

 

– Яка у вас машина?

 

– В мене Toyota Sequoia. Воно зумовлено тим, що тільки така машина може за час доставляти тіло з точки в точку. Я порахував, що краще назбирати на секвою, і вона 4 роки не буде тобі нічого говорити, а можеш купити щось інакше і будеш з колесами бігати.

 

– Ви залишаєте свій номер для усіх бажаючих. Часто телефонують?

 

- Радує присутність толерантних людей в українському суспільстві. Може, на сотку двоє людей може дозволити собі подзвонити нетверезим чи дуже пізно. Хоча я о десятій виключаю звук. А так, в основному, можуть подзвонити після концерту, подякувати.

Автор: mudraya
Теги:
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 11 від 14 березня 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх