Військовослужбовець 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Сергій Дем’янчук уже понад два місяці, за його словами, не може домогтися звільнення з військової служби. Чоловік переніс складну операцію на нозі та потребує подальшого хірургічного лікування. Він стверджує, що через невирішені питання з документами не може продовжити лікування. Про це він розповів «Кременчуцькому Телеграфу».
Сергій Дем’янчук — військовослужбовець 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Нині чоловік перебуває у Кременчуці та намагається розв’язати одразу кілька проблем: продовжити лікування важко травмованої ноги, оформити документи для звільнення зі служби та знайти кошти на проживання й медикаменти.
Найбільше Сергій боїться втратити ногу, яку лікарям вдалося врятувати після складного оперативного втручання.
Мені зробили операцію на нозі, поставили апарати Єлізарова. Зараз потрібно встановлювати апарати й на стегно, щоб колінний суглоб нормально працював, — розповідає поранений військовий.
За словами Сергія, операцію йому провели в Центральному військовому шпиталі в Києві. Чоловік із вдячністю згадує лікаря, завдяки якому вдалося зберегти кінцівку.
Завдяки полковнику, який оперує в Центральному шпиталі київському, на Печерську, мені врятували ногу. Велика йому подяка. Зараз кістка розростається дуже добре. Але якщо не продовжити операції, то можуть просто ампутувати. Воно там не буде загоюватися — і відріжуть ногу, — говорить Сергій.
За його словами, зволікання з подальшим лікуванням може перекреслити результати вже проведеної операції.
«Сказали, що спишуть за пару днів. Але минуло вже два місяці»
Сергій стверджує, що необхідні документи для звільнення з військової служби досі не оформлені. Він звертається до командування 79-ї бригади, зокрема другого батальйону, восьмої роти, із проханням не затягувати процедуру.
Дуже прошу своє командування 79-ї бригади, другий батальйон, восьма рота, не затягувати з моїм списанням, щоб я отримав посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи, без якого, як мені пояснили, я не можу продовжувати операції, — каже чоловік.
Військовий розповідає, що ситуація ускладнилася ще й через внесення його до списків військовослужбовців, які самовільно залишили частину (СЗЧ). За словами Сергія, це сталося тоді, коли він перебував у відпустці за рішенням військово-лікарської комісії.
Мене подавали в СЗЧ. Подали під час відпустки по ВЛК. Десь місяць чи два тому сказали, що закрили моє СЗЧ. Я тоді перебував у військовому санаторії. Мені сказали приїхати, і мене спишуть за пару днів. Але вже минуло два місяці, третій іде, а мене не списують, — розповідає Сергій Дем’янчук.
Чоловік каже, що неодноразово намагався з’ясувати, коли його документи нарешті оформлять. Однак, за його твердженням, отримав відповідь, що відповідальні особи надто завантажені.
Мені прислали повідомлення, що там дуже зайняті, немає часу займатися моїм списанням, моїми документами, — говорить військовий.
Сергій наголошує, для нього це не просто бюрократичне питання. Він пов’язує завершення процедури звільнення та оформлення відповідного статусу з можливістю продовжити лікування.
Залишився без житла і змушений покладатися на допомогу небайдужих
Поки питання зі звільненням зі служби залишається невирішеним, Сергій зіткнувся і з побутовими труднощами.
До тривалого лікування чоловік близько чотирьох років винаймав житло у Кременчуці. Коли стало зрозуміло, що попереду тривала реабілітація, вирішив звільнити кімнату, щоб не сплачувати оренду за час своєї відсутності.
Я свою кімнату здав, бо мені сказали, що лікування триватиме півтора-два роки. Я чотири роки винаймав житло тут, у Кременчуці. А тепер усе обернулося так, що жити мені ніде, — пояснює Сергій.
Нині він мешкає у місцевому готелі, куди, за його словами, потрапив завдяки допомозі знайомої. Спочатку йшлося про тимчасове проживання, кілька днів або тиждень-два. Однак через обставини чоловік змушений залишатися там довше.
Сергій також стверджує, що вже близько півтора року не отримує ніяких виплат. Через це змушений покладатися на допомогу людей, які підтримують його фінансово.
Дуже щира подяка людям, які допомагають мені існувати. Всім, хто допомагає, — каже чоловік.
Частину отриманих коштів він витрачає на ліки та повсякденні потреби. Але навіть у такому становищі, за його словами, намагається допомагати побратимам, які продовжують воювати.
Що кажуть у військовій частині
Щоб з’ясувати причини затримки зі звільненням Сергія Дем’янчука з військової служби, журналісти «Кременчуцького Телеграфа» звернулися до військової частини.
Однак отримати коментар телефоном не вдалося. Представники військової частини запропонували редакції підготувати офіційне письмове звернення та надіслати його через «Укрпошту».
Таким чином, на момент підготовки матеріалу редакція не отримала офіційного пояснення командування щодо обставин, про які розповідає військовослужбовець. Зокрема, залишаються нез’ясованими причини затримки оформлення документів, обставини внесення Сергія до списків СЗЧ та ситуація з виплатами.
«Кременчуцький Телеграф» стежитиме за розвитком ситуації та повідомить читачам про відповідь військового командування, щойно редакція її отримає.
Допомогти Сергію можна за реквізитами картки: 4149 5010 1093 0999.
Раніше ми розповідали історію Сергія Дем’янчука
