У суботу, 10 жовтня, у сквері Бабаєва в Кременчуці відбулася акція-нагадування про військовополонених та безвісти зниклих. О 12.00 біля фонтану зібралися родини, які чекають на повернення своїх близьких. Про це повідомляє кореспондентка «Кременчуцького Телеграфа» з місця події.
Координаторка ГО «Голос тиші» Юлія Якущенко закликала перехожих не залишатися байдужими, фотографувати та знімати захід на відео, поширювати ці матеріали в соцмережах. За її словами, розголос допомагає нагадувати суспільству про людей, які досі не повернулися додому.
— Я дуже прошу вас, якщо ви нас зараз чуєте та бачите, не проходити повз, не лякатися, не прибирати дітей з парку. Родини безвісти зниклих та полонених кожну суботу виходять у сквер, щоб нагадати про наших хлопців. І якщо ви бачите нас, будь ласка, зробіть фото, зробіть відео, виставте це в соцмережах. Для нас дуже важливий розголос, бо наших хлопців потрібно повертати додому.
«Вже два роки я його шукаю»
Серед учасниць акції — Юлія Павленко. Її чоловік зник безвісти 25 вересня 2024 року. Жінка розповіла, що він захищав Україну з перших днів повномасштабної війни, воював на Донецькому та Харківському напрямках.
— Вже два роки я його шукаю. Мій чоловік із перших днів війни був на різних напрямках. Наразі він вважається безвісти зниклим, але це не вирок. І я знаю, що обов’язково його знайду, — каже Юлія.
Ірина Кармазін чекає на чоловіка Юрія Олександровича Кармазіна, який потрапив у полон у квітні 2025 року.
— Я, мама, бабуся, діти — всі чекаємо. Отримувала один лист від чоловіка у квітні цього року. Ми пишемо листи щомісяця, але, на жаль, не знаємо, чи він їх отримує, — розповідає Ірина.
«Він п’ять своїх днів народжень провів у полоні»
На акцію приходять не лише родини військовополонених, а й близькі цивільних, яких утримує Росія.
Кременчуківка Сніжана розповіла про свого двоюрідного брата. За її словами, він уже п’ятий рік перебуває в російському полоні. Чоловіка затримали на блокпості, коли він їхав із Запоріжжя до Бердянська, щоб допомогти евакуювати людей.
Це була його третя така поїздка.
— Він просто їхав до Бердянська допомогти вивезти людей. І попросту не доїхав. На блокпості його забрали, — розповідає жінка.
За словами Сніжани, перебування її брата в полоні офіційно підтверджене Міжнародним комітетом Червоного Хреста та українськими державними органами.
— Ми дякуємо за те, що він хоча б живий. Чекаємо обміну цивільними, тому що дуже давно не міняють цивільних. Мій брат потрапив у полон, коли йому було 28 років. Зараз йому вже 32. Він п’ять своїх днів народжень провів у полоні, — говорить Сніжана.
«Щоб доєднатися, не обов’язково мати рідних у полоні»
Учасники наголошують: прийти на акцію може кожен, незалежно від того, чи є серед його рідних військовополонені або зниклі безвісти.
— Наша місія — нагадувати про них і не дати про них забути, — прозвучало під час заходу.
Родини закликають кременчуківців підтримувати акції, розповідати про них знайомим та поширювати фотографії й відео.
Під час зустрічі присутні також вшанували хвилиною мовчання загиблих військових і цивільних, зокрема дітей, яких убила Росія.
Акції-нагадування у сквері Бабаєва проходять щосуботи о 12.00 біля фонтану.
— Тримає нас тільки віра, — кажуть рідні полонених і зниклих безвісти.
Нагадаємо, 3 жовтня у сквері Бабаєва відбулася попередня акція-нагадування про військовополонених та зниклих безвісти. Тоді родини зібралися о 9.00, щоб долучитися до загальнонаціональної хвилини мовчання та нагадати містянам про своїх близьких.
Раніше «Кременчуцький Телеграф» також розповідав історію Оксани Карабутової, яка дочекалася повернення сина з полону. Жінка закликала містян підтримувати родини, які продовжують чекати.
Також акції-нагадування проводять у неділю, біля Палацу культури «Кредмаш».
