У 15 років Юра створив розкішний концертний костюм для чорної зірки «ВіаГРИ» - Надії Грановської!

Він може поставити яскраве клубне шоу, може розробити колекцію концертного одягу – як от «Амазонки XXI віку». Може навіть пошити усю цю колекцію самотужки - за допомогою лише однієї безвідмовної швейної машинки «Чайка». Дівчата від Юриних суконь дуріють – адже вони такі сексуальні! В них так ефектно поєднується шифон, шкіра, метал та хутро!
Отак воно завжди і буває – дівчата дуріють від Юри чи його суконь, а сам він дуріє від своєї мрії. У неї навіть є ім’я! Мрію звуть Надія – Надія Грановська. Та сама, що була найяскравішою солісткою гурту «ВіаГРА». Юра побачив Надю ще у 9-му класі, коли навчався у Світловодському інтернаті. Побачив – і пропав. Власне, тут нічого дивного немає. Всі українські чоловіки обожнюють Надю. Адже її форми – це вже предмет національної гордості України.
Але й тут наш Юра проявив себе великим оригіналом! За розкішними формами він спромігся побачити очі Наді! Більше того, Юра стверджує, що його вразив і водночас полонив надзвичайно мудрий погляд дівчини. Гадаю, тут ви з нами погодитесь - лише Юра міг таке побачити! Побачивши Надю у кліпі «Попытка № 5», хлопець завів спеціальний альбом. Туди він підклеював геть усі її портрети, які вдавалося знайти. Навіть крихітні гороскопи з газет вирізав – аби лише там була фотографія Грановської. Зрештою, Юра розробив для дівчини-зірки концертний костюм. Дизайном одягу хлопець цікавився давно, до того ж, добре малював. Тож і костюм вийшов нівроку. До речі, малювати одяг Юра почав ще зі своєю дівчиною – Лізою. То було велике шкільне кохання. Вони дружили з 1-го класу. І аж по 9-й. Ліза чудово танцювала, відмінно вчилася і прекрасно малювала. А ще була дуже гарненькою. Весь інтернат вірив, що це шкільне кохання – назавжди. Але згодом Ліза подалась кудись з роммами і слід її загубився. Тоді і з’явилася Надя. А згодом, і костюм для неї.

Дуже скоро у Юри буде шанс презентувати дівчині цей запаморочливий костюмчик. Адже Юра їде до Києва! Підкоряти столицю і ставити на вуха клубну публіку. Час настав! Давно, ще в інтернаті, у Юри була найулюбленіша вчителька. Вона займалася малим більше, ніж його мама. І ось у випускному класі вчителька поворожила хлопцю на картах Таро. Карти передрекли Юрі запаморочливу долю. Спершу він має пройти 12 мечів (так у Таро визначаються перешкоди). А потім буде йому Туз монет та Діоніс – тобто слава і гроші! І все це чекає на хлопця у великому місті.
Колись малий 6-річний Юра ставав на табуретку у гуртожитку - де вони жили ще з мамою - і дуже голосно співав пісню «Фрістайл» - «Больно мне, больно! Не унять эту злую боль!!!» Простій гуртожитській публіці подобалось, Юрі дружно аплодували – надто вже кумедно малий співав драматичну дорослу пісню. Нині перед Юрою стоїть складніше завдання – змусити аплодувати вередливу столичну публіку. Але завдання для того і існують, аби їх вирішувати.
Все. Час їхати. «Юра, прости! Юра, прощай!»