Світлана врятувала самотню летючу мишу від холодної смерті!

А сталося все минулого листопада. Одного дуже холодного ранку пані Світлана зайшла до прибудови і раптом побачила на підвіконні якусь руду пляму. Підійшла ближче і угледіла, що це летюча мишка. Мала вже навіть не рухалась, а її крило міцно
примерзло до обкиданого памороззю вікна. І ось, замість того, щоб з вереском вискочити з прибудови (як би це зробила, мабуть, звичайна жінка), Світлана принесла
гарну червону коробочку від модельних туфель, постелила туди м’яку пелюшку, обережно відшкребла мишку від вікна і поклала у наготовану хатку. Зробила у кришці дірки, аби мала не задихнулася, і віднесла жертву переохолодження до власної  вітальні. Коробку довелось засунути якнайвище – аж на гардероб. То була не зайва пересторога – адже у хаті живуть семеро котів! Раніше їх було троє. Але хитра кішка примудрилася народити ще трьох кошенят саме на Пасху. А на таке свято навіть кошенят не топлять. Тож котяча сімейка відчутно розрослася. Власне, цілими днями
коти вештаються по гульках, але ввечері та вранці дисципліновано збираються на обід. Та на сніданок.

Звісно ж, коти, коли прийшли поїсти, були шоковані. Їхні носи миттєво відчули ворожий мишачий запах. До того ж, жертва переохолодження вже відігрілася у
хаті та почала активно копирсатися у своїй коробці. Коти ринулись до гардеробу,
узяли його в осаду, а найупертіші почали видряпуватися до миші. Але та не надто і злякалася. Навпаки, почала грізно верещати нелюдським голосом – на отих страшних частотах, які беруть лише летючі миші. Коти не витримали психічної атаки і розбіглися, хто куди. Отак воно і повелося – прийдуть коти, поїдять, всядуться під гардеробом, а
миша на них наверещить і вони, присоромлені, йдуть собі, похнюпившись, з хати.
Уявіть собі, цілих чотири місяці одне вреднюче летюче мишеня відбиває атаки семи вгодованих котів! І нічого. Живе.

Світлана назвала вря тованого кажана Кіндратом. Хоча, хто знає, чи це Кіндрат, чи може, якась Констанція? По морді не зрозумієш. Родина Світлани прийняла кажана стримано – дочка каже, що він не надто вродливий. Чоловік мовчки терпить. Зате
Світлана про свого хрещеника говорить із захопленням: «Він такий гарнюній, ви лише подивіться, яка у нього мордочка, а вушка які! Куди ж його викидати – шкода, замерзне, бідолаха!»
Втім, тепер вже Кіндрат не замерзне. Попереду на нього чекає весна, тепло, і, схоже, велике кажаняче кохання. Світлана розповідає, що у димарі, там, у прибудові, останніми днями чути характерне шарудіння. Схоже, там ще один летючий миш живе.
Можливо, чоловік чи дружина нашого Кіндрата. І він теж потроху прокидається від зимової сплячки. Невдовзі – коли потеплішає – і Світлана випустить врятованого Кіндратика з коробки. І тоді наші закохані миші, нарешті, зустрінуться після довгої зимової розлуки.
Весна, панове. З чим вас і вітаємо.

.