«И снится нам не рокот…»

Наш земляк
Юрій Маленченко народився 22 грудня 1961 року у селі Павлівка, що під Світловодськом Кіровоградської області. Наразі він мешкає у Москві. Юрій - Герой Російської Федерації та Герой Казахстану. Він має масу нагород та медалей. Деякі з них йому власноруч вручали Єльцин та Путін.

Космічне весілля
Юрій Маленченко одружений - має дружину Катерину. Катя - американка російського походження. Вона емігрувала до США разом з батьками з СРСР, коли їй було усього 4 роки. Катерина та Юрій познайомилися у Х’юстоні, штат Техас, де проходила підготовка космонавта до його другого польоту у космос.
За чотири місяці до старту, призначеного на квітень 2003 року, Юрій освідчився Катерині. Весілля вирішили відсвяткувати у серпні, після повернення Юрія на Землю. Та вже знаходячись на борту МКС, наш земляк дізнався, що його космічне відрядження подовжується до кінця жовтня. Та цей факт не послабив рішучість космонавта одружитися - Юрій відсвяткував перше космічне весілля в історії людства.
41-річний наречений знаходився на борту орбітальної станції, а його наречена, 25-річна Катерина Дмітрієва, - на Землі, у Центрі Управління Польотами, що у Х’юстоні. Молодята сказали один одному «так» під час сеансу прямого зв’язку 10 серпня 2003 року. Американці поставилися до весілля схвально, чого не скажеш про росіян. Їхній представник проігнорував запрошення на церемонію у ЦУПі, мовляв, діючий російський офіцер, який має доступ до державних таємниць, мав спочатку отримати дозвіл на шлюб з громадянкою іншої держави, при чому зробити це можна тільки на Землі…
Попри всі державні таємниці, Юрій та Катерина щасливі разом. Зараз вони виховують доньку Камілу - їй уже рік і майже чотири місяці.

Польоти
Уперше Юрій полетів у космос в 1994 році. Тоді він був командиром експедиції на станції «Мир». Удруге наш земляк відправився на орбіту у 2000 році у складі екіпажу як спеціаліст польоту. У 2003 році Юрій уже був командиром сьомої експедиції на МКС. 
Наразі триває четвертий політ Юрія Маленченка у космос. 10 жовтня корабель «Союз ТМА-11» стартував з Байконуру. Екіпаж прибув на орбіту за два дні. На шляху до МКС командиром корабля був Юрій Маленченко, та з моменту стиковки головою МКС більш ніж на півроку стане американка Вітсон. На Землю експедиція повернеться у березні наступного року. «Це дуже складна експедиція, - розповідає батько космонавта Іван Карпович. - У Юрія буде купа роботи». Так, у рамках цієї експедиції до МКС заплановане прибуття трьох американських «Шаттлів», трьох російських «Прогресів», виходи у відкритий космос та проведення 48 наукових експериментів.

Сім’я
Батьки Юрія Маленченка мешкають у Павлівці, де й пройшло усе дитинство російського астронавта. Мабуть, коли він знаходиться на орбіті, у снах він бачить, як у тій пісні, зелену-зелену траву саме біля батьківського оселі. Батько Юрія, 78-річний Іван Карпович, зараз уже на пенсії. Раніше він працював головою павлівського колгоспу. Мама космонавта - Ніна Іванівна - теж на заслуженому відпочинку. У минулому вона була вчителькою початкових класів. Нещодавно Ніна Маленченко відсвяткувала своє 70-річчя. Наш земляк-космонавт також має старшого брата Сергія, що нині мешкає у Світловодську.
Юрій Маленченко одружений, має маленьку доньку Камілу та старшого сина Дмитра від першого шлюбу.

День народження
Цього року свій день народження, 22 грудня, Юрій Маленченко святкуватиме на орбіті. Його жінка Катерина уже готує йому сюрприз. «Моя невістка за фахом режисер, - розповідає Іван Карпович. - Тому у подарунок йому вона готує фільм, який складатиметься із привітань від друзів та близьких Юрія. Вона вже і наші з Ніною привітання записала, і друзів його знайшла, і знаменитостей різних. Катя казала, мовляв Лещенка уже впіймала, а от Кобзона - поки що ніяк. Диск із фільмом полетить до Юрія на вантажному судні - кожному космонавту можна надіслати з Землі посилку вагою не більше п’яти кілограм».

Дитячі мрії
«Ми назвали Юру на честь Гагаріна, - розповідає Ніна Маленченко. - Він, як, мабуть,  і будь-який маленький хлопчик у той час, мріяв стати космонавтом. Але мріяв тихенько, у глибині душі. І приховував це від нас».
Щоправда, літати Юрій хотів не завжди. Був період, коли маленький Юра мріяв бути лікарем. «Хотів дуже, - Ніна Іванівна посміхається. - А вигляду крові не переносив. Якось Юра урізав пальця. Забігає до будинку, кров із пальця цебенить. А він каже: «Ой, я ляжу, полежу». А я йому: «Юро, ну от ти виростеш, станеш лікарем, розріжеш людину, побачиш кров… і що, скажеш «Ой, мені погано, я піду полежу?». Він вислухав мене мовчки, але більше я від нього про те, що він буде лікарем, ніколи не чула».
А от про польоти Юрій мріяв по-справжньому. Від батьків він це приховував, бо знав - мама не схвалить. «Я просто дуже за своїх синів переживала, як і будь-яка мама, - розповідає Ніна Іванівна. - Адже літати мріяв і старший Сергій, і Юра. У Сергія не склалося, а Юра в результаті став космонавтом».
У десятому класі Юрій Маленченко розіслав листи у всі льотні училища, до яких його могли б узяти. За відповідями він бігав на пошту. «Ми думали, він дівчину знайшов і листується з нею потайки, - посміхається Ніна Іванівна. - Юра закінчив школу у 16 років, а до училища можна було вступати тільки повнолітнім. Тож спочатку він пішов учитися до Харківського інституту радіоелектроніки (ХІРЕ) - туди ж, де вже навчався його брат. Йому подобалося там учитися, і я вже зраділа - пронесло нас із польотами. Та де там!». «Закінчивши перший курс інституту, Юрій успішно пройшов і районну, і обласну комісії до Харківського вищого військового авіаційного училища  ім. Грицевця, - продовжує розповідь жінки Іван Карпович. - А вже звідти доля привела його до російського Центру підготовки космонавтів».
«Я довго не могла до цього звикнути, - каже Ніна Маленченко. - Але з ним так завжди - як вирішить щось, його вже ніхто не відмовить».

Каденюк
Якось Юрій брав участь у київському футбольному матчі між командами космонавтів та зіроками «Динамо» різних років. У складі команди космонавтів був і Леонід Каденюк - майбутній перший космонавт незалежної України. Після матчу відбувся прийом, на якому були присутні і Леонід Кравчук (на той час президент України) і Леонід Кучма (тодішній прем’єр). Вони і запропонували Каденюку і Маленченку повернутися з Росії на Батьківщину. Каденюк погодився, тому що у нього в Росії зірвалася космічна програма. А Юрій ні - за два місяці у нього був старт. Це було в 1994 році. А через три роки, у 1997-му, Леонід Каденюк полетів у космос як перший український космонавт.

Громадянин Землі
Юрієм Маленченком пишаються у Росії, пам’ятають в Україні та поважають у США. «Його навіть намагалися переманити до Америки, - кажуть батьки. - Але він не погоджується, наш менталітет йому ближчий. А щодо Росії… Юрій говорить, що не відчуває того, що живе за кордоном, у іншій державі. Він каже, що досі відчуває, ніби живе у великій країні під назвою Радянський Союз».

«Найстрашніші - перші 580 секунд польоту…»
Батьки Юрія проводжають і зустрічають сина під час кожного польоту. «Ми не були на аеродромі лише один-єдиний раз - коли син повертався з польоту до Америки, - розповідає Іван Карпович. - Тоді зустрічати Юрія полетів наш старший син Сергій, для нас це вже занадто виснажлива подорож». Бути разом із сином під час його повернення на Землю з нинішньої експедиції батьки збираються і цього разу - у березні вони обов’язково планують бути на російському аеродромі «Чкаловськ».
За нинішнім польотом Юрія батьки слідкують по телебаченню - вони мають супутникову «тарілку». Про перебіг експедиції Іван Карпович та Ніна Іванівна дізнаються з телепередач російських телеканалів. «Та найстрашніші для мене - це перші 580 секунд польоту, - зізнається Ніна Маленченко. - Це час, за який ракета виходить на орбіту. Я і плачу, і кроками будинок міряю… Дізнатися, що вони вже на орбіті - найжаданіша для мене новина».
Та частенько новини про сина батьки чують від нього самого - Юрій дзвонить їм з орбіти. «Син обіцяв зателефонувати нам 12 жовтня, після стиковки з МКС, - продовжує мама космонавта. - Та я сказала йому, щоб він не турбувався - у нього і так роботи вистачає. Усі новини про сина нам поки що розповідає невістка Катерина - у неї з Юрієм сеанси прямого зв’язку у центрі керування космічними польотами у Корольово щотижня». «А так, Юрій завжди дзвонить нам, коли випадає можливість, - приєднується Іван Маленченко. - Трапляється, під кінець експедиція телефонує по два-три рази на тиждень - сумує». Ще б пак. Це зворотна сторона життя космонавта. За останнє десятиріччя Юрій рідко виривався до батьків - раз на рік та й то, всього на день-два. «Така вже у нього робота», - не без гордості кажуть батьки.