Що чути в місті?

– Взагалі-то, обговорюють екзамени. Та більш важливим питанням є підготовка до них. Зараз закінчую перший курс медичного коледжу, і просто не маю гадки, як складати іспити в іншому вузі.
Добре, що місто наше оновлюється: багато нових забудов, в усіх районах з’являються нові магазини, літні бари.

– Зовсім не висвітлюється тема дитсадків. Мене цікавить де, який садочок і за якою програмою працює. Це для мне найважливіше питання і про це я розпитую у знайомих. Скільки коштує навчання в садках, яке там харчування, як піклуються про дітей, які є додаткові програми, які там вивчають мови, пісні? Ніякої інформації про це нема, тільки між “мамами” і спілкуємось.

– Реформа вищої школи – це болюче питання. Я маю багато пропозицій, але не впевнений, що до них прислухаються. Не можна так швидко впроваджувати болонську систему, як би нам не хотілося до Європи. Наша освіта завжди була достатньо гарна, її визнали в усьому світі, японці й досі в нас навчаються та зачитуються Сухомлинським. Не можна скорочувати цикл гуманітарних дисциплін, як би нам не хотілося готувати інженерів. Ми повинні готувати інтелігентів.

– Хвилює проблема майбутніх виборів, по-друге – чистота міста. В нас брудне місто, потрібно прибиратися, навести лад, прикрасити. Дороги підремонтувати не завадило б. Учора був такий затор на дорозі, на перехресті біля ринку, не можливо було взагалі проїхати. Потрібно, в першу чергу, каналізацію відремонтувати. Ціни на комунальні послуги дуже високі. ЖЕДи зовсім не виконують свої обов”язки. Це можна зрозуміти, дивлячись на наші під”їзди та території біля будинків.

– Існує проблема, як потрапити до літнього табору відпочинку. Це занадто дорого коштує. Не всі батьки можуть собі дозволити купити путівку. Бо раніше ми часто бували у таборі, і там було краще, ніж зараз. Умов тепер там нема ніяких, а грошей багато беруть, і годували раніше краще. Різні конкурси проводили. Взагалі, було цікавіше.