„Ми були тоді молодими…”

Напередодні 78-ї річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції ми згадали, як пишно відзначали за часів Радянського Союзу це свято. Нині 7 листопада на площу виходять хіба що мітингуючі комуністи. І все ж, багато хто жалкує за тими часами і вважає, що раніше жилося краще, ніж зараз. Певне, для цього треба згадати радянські часи і порівняти їх з нинішніми. Готуючи цю тему до публікації, ми звернулися до перехожих з запитанням: Що найбільше запам’яталось вам із часів СРСР?

– У радянські часи 7 листопада було найбільше свято. Пам’ятаю, що був дефіцит всього. Було важко купити копчену ковбасу – особливо „Московську”. Одяг теж був дефіцитом. Доводилося весь рік збирати грошики і у відпустку їхати в Москву скуплятися. З одного боку, чогось жаль, а з іншого – зараз краща перспектива для тих, хто щось знає і метикує.

– Добре було жити. Не те, що зараз. Навіть тому, що люди були набагато добрішими. А зараз на вулицю страшно вийти, як стемніє. Не було такого криміналу.
Свята були веселішими. А зараз я на ялинку не ходжу: або шубу спалять, або ще щось… За порядком слідкували. Молодь зараз зовсім інша.

– Пам’ятаю, як я працювала в одному місці, а дітей в різні дитсадки доводилось водити, бо місць бракувало. При цьому мусила встигати на 7 ранку. Було й хороше. Зайдеш будь-коли в магазин – м’яса візьмеш, а зараз воно – не по нашій пенсії. Всі були забезпечені роботою, навіть відгул важко було взяти. Пам’ятаю свята. Ми були тоді молодими і з радістю йшли на парад. Нинішня молодь так не спілкується, як ми. Нині молодь шукає, де гарна випивка і закуска.

– В ті часи був справжній лимонад „Буратино”, „Дюшес”, „Тархун”, інколи привозили „Байкал”. А ще – морозиво по 15 копійок, а особливо смачне – „Ленінградське”, яке нещодавно з’явилось знову. Тоді воно коштувало 22 копійки. Гумові жуйки пам’ятаю з’явилися, всі гроші на них витрачали.
Пам’ятаю магазин „Дитячий світ” на бульварі Пушкіна. Був малим, хотів вкрасти іграшку, а мене впіймали.

– Це була чудова країна! Могутня держава з найсильнішою армією у світі, яка славилася навичками та дисциплінованістю. Солдатів було чим годувати і у що одягати. Коли наш дивізіон йшов через якесь село, люди зустрічали нас квітами. Я пишаюсь тим, що був радянським офіцером. Всі тоді були забезпечені. Все було звичним, стабільним. Ніхто не боявся ходити вулицями. Жалко, що все це зникло… 

(Матеріал „Совкова” ностальгія читайте тут)