Сьогодні, 3 листопада, у Кременчуці рідним семи полеглих захисників із Кременчуцького району передали державні та відомчі нагороди. Воїнів відзначили посмертно за мужність, відвагу та самовіддане виконання військового обов’язку.
Перед початком церемонії присутні вшанували пам’ять полеглих захисників хвилиною мовчання.
Відзнаки вручали начальник Кременчуцької районної військової адміністрації Олександр Аленін разом із начальницею відділення цивільно-військового співробітництва Кременчуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майором Анною Тарасовою.
Нагороди передали рідним семи військовослужбовців:
- Романа Іванова — орден «За мужність» III ступеня;
- Євгена Філатова — орден «За мужність» III ступеня;
- Андрія Губайдуліна — орден «За мужність» III ступеня;
- Максима Хорольського — орден «За мужність» III ступеня;
- Юрія Шустова — орден «За мужність» III ступеня;
- Павла Судакова — медаль «Хрест доблесті»;
- Дмитра Авраменка — відзнака міністра оборони України «Хрест Сухопутних військ» та Комбатський хрест «За мужність у боротьбі за Батьківщину».
«Він дуже рвався захищати Україну»
Лариса Іванова, мати Романа Іванова, розповіла, що син долучився до війська 8 травня 2024 року — саме у свій день народження. Після навчання вирушив на фронт, де воював на Донецькому напрямку, зокрема в районі міста Костянтинівки.
Там Роман отримав поранення та проходив лікування у Запоріжжі. Після одужання знову повернувся на фронт.
— А другий раз він пішов — то вже не вернувся. Пішов він у 2024 році, а поховала я його 24 березня 2025 року. Його привезли на щиті, — розповіла Лариса Іванова.
За словами матері, Роман дуже прагнув захищати Україну. У нього залишилися дві доньки.
«Бабусю, ти мене в 5 років не кинула. Хто ж тебе захищать буде?»
Бабуся Дмитра Авраменка, Надія Плаксіна, згадує онука зі сльозами на очах.
— Це була золота дитина. Мені дуже без нього погано, — говорить жінка.
Дмитро залишився сиротою у п’ятирічному віці — його мама померла. Тож хлопчика виховували бабуся та дідусь. Надія Григорівна згадує онука як роботящого чоловіка, який дуже її любив.
Про те, що Дмитро пішов на фронт, бабуся спочатку навіть не знала. Дізналася про це, коли йому знадобилися документи під час навчання у Великій Британії.
— Я його спитала: «Синок, що ти робиш?» І він мені каже: «Бабуся, ти мене в 5 років не кинула. Хто ж тебе захищать буде?» Так і загинув, — розповіла Надія Плаксіна.
Тітка Дмитра Ольга розповіла, що він долучився до війська наприкінці березня 2023 року. Служив на Лиманському напрямку, у районі села Степова Новоселівка. Загинув 10 червня 2024 року під час виконання бойового завдання.
Дмитро був солдатом, служив телефоністом та розвідником.
— Він був замкнутий, дуже такий, з характером хлопець. І він прагнув чогось досягти.
За словами Ольги, коли Дмитро вирішив піти на фронт, рідні не намагалися його відмовляти, адже розуміли його позицію.
— І коли він пішов, то ми його навіть не намагалися зупиняти. Розуміли, що… Як він нам сказав: «Мама, ну кому ж треба?» — згадує жінка.
Нагадаємо, 22 жовтня, у стінах Кременчуцької райвійськадміністрації родинам загиблих захисників передали державні та військові нагороди.
