Губернатор Валерій Асадчев виконав почесне доручення Президента України

Полтавська земля благодатна для довголітніх. Третього січня 2007року в селі Смородщина Чутівського району свій віковий ювілей відзначив Шейко Василь Омелянович. У суботу голова Полтавської облдержадміністрації Валерій АСАДЧЕВ виконав почесне доручення Президента України - вручив вітальний адрес від Віктора ЮЩЕНКА ветерану Великої Вітчизняної Війни ШЕЙКУ Василю Омеляновичу та подарунок. Багато теплих слів було сказано ювіляру. Його привітали заступник голови ОДА Надія МЯКУШКО, керівництво району та сільради, представники Ради ветеранів від всіх фронтовиків і працівників тилу. Не залишився осторонь і місцевий сільський хор, подарувавши ювіляру своє пісенне вітання. Василь Омелянович був приємно схвильований такою увагою і висловив усім щиру вдячність. Голова сільради з 1984 року Л.Лозоренко, якій довелося співпрацювати з «моторним», життєрадісним, невтомним і мудрим Василем Омеляновичем - секретарем ревізійної комісії колгоспу «Перше травня», розповіла про життя ювіляра, котрий народився третього лютого 1907 року в селі Мартинівка Чутівського району: «Василь Омелянович був одружений з Марією Трохимівною. У 1929 році у них народився син Петро, а в голодний 1933 рік - донька Наталя. У цей же страшний рік Василь Омелянович працював об’їждчиком полів, бачив голодних і пухлих людей, які збирали колоски, щоб хоч якось вижити. Ризикуючи своїм життям, він не видавав цих людей, хоча його дідусь і бабуся померли від голоду в один день. У 1937 році в нічний час його заарештовали разом із сусідкою, вчителькою, з немовлям на руках. І лише через те, що жінка мала дитину, її відпустили додому, а разом з ними - і Василя Омеляновича. У 1940 році мартинівці обрали його головою колгоспу. Коли градобоєм у період жнив знищило урожай житніх полів, Василь Омелянович дозволив колгоспникам зібрати рештки зерна, яке було прибите до землі. Влада не оцінила старань та господарських здібностей голови колгоспу й визнала його ворогом народу разом з більшістю районних керівників. Василь Омелянович ішов до району пішки й дещо запізнився, всі двері в райкомі партії вже були зачинені, тож Василю Омеляновичу пощастило вдруге, адже всіх керівників райкому було вивезено в невідомому напрямку і, як говорили тоді люди, розстріляно. У 1941 році Василя Омеляновича готували до складної операції і залишили „по броні” переганяти громадську худобу від лінії фронту до Казахстану. Але худобу довелось залишити в місті Харкові. А Василь Омелянович влився у фронт, став артилеристом в місті Кулібаки, потім його фронтова стежина пролягла через річку Дніпро до Сталінграду. Після війни Василь Омелянович працював продавцем, завідуючим фермою. В 1967 році його обрали головою колгоспу «Перше травня», після чого він знову повернувся до попередньої роботи. Близько восьми років завідував током. З 1984 до 1989 року працював секретарем ревкомісії колгоспу „Перше травня”, і тільки у повні 82 роки Василь Омелянович відчув утому від роботи. Василь Омелянович разом з дружиною Марією Трохимівною (вона померла у 82 роки) виростили і виховали прекрасних, добрих, чуйних та люблячих дітей. Вони оберігають заслужену і поважну старість свого батька, яким пишаються все своє життя”. Анна СОЛЯНИК Тетяна СЕПІТА