Місяць тому до стоматологічної поліклініки, що стоїть на межі набережної та вулиці 1905 року, під’їхав легковий автомобіль. З нього висадили чорного собаку – це спостерігали мешканці сусідньої п’ятиповерхівки. Потім автомобіль розвернувся і від’їхав. А пес слухняно залишився сидіти на тротуарі. Так він сидів тривалий час. І лише надвечір почав метушитися, кидатися до проїжджаючих автомобілів та людей, що йшли мимо. А потім сів там, де його викинули, і завив.
Він і зараз приходить на те саме місце і виє. Уже місяць крутиться біля стоматологічної поліклініки. У перші дні собака взагалі боявся відходити від того місця, де його викинули. Потім почав проситися у під’їзд – усе намагався тихенько влягтися на килимок під дверима квартири на першому поверсі. Але з під’їзду його виганяють – нічого там робити чужим бездомним собакам. Пес слухняний – хто б не сказав йому: «йди геть!» – встає і йде. Під дощ. Взагалі, пес спокійний – не огризається, не б’ється з місцевими собаками. Дисциплінований. Виконує команди «сидіти» та «фу!». На прохання дає лапу.
Але з харчами йому сутужно. До районного смітника він навіть підступитися не може – там все поділене між місцевими собаками. Вони ще в перші дні сильно порвали боки чемному новоприбульцю – рани й досі не загоїлись. Вправно просити милостиню він теж не вміє. Коли хтось із жінок виносить собакам об’їдки, чорний пес сидить осторонь та чемно чекає, чи не запропонують щось і йому. Як правило, об’їдки закінчуються раніше, ніж черга дійде до чорного собаки. Тоді він тихо бреде геть.
Мешканці п’ятиповерхівки, біля якої гине викинутий господарями чорний собака, стверджують, що пес домашній, молодий, спокійний і дисциплінований. А викинули його через те, що виявився недостатньо породистим. Начебто, і на різеншнауцера схожий, і вуха куповані, але порода підгуляла.
Ми не знаємо, з яких причин господарі викинули посеред зими собаку на вулицю. Але поспілкувавшись з чорним невдахою, роздивившись його худі погризені боки, маємо засвідчити – довго в таких умовах домашній собака не протягне.
