«Героїчно показував себе на усіх виїздах»: у Кременчуці попрощалися із полеглим воїном Станіславом «Митцем» Комаром

22.01.2025, 13:00 Переглядів: 6 510 Коментарів: 1

Усі знайомі пригадують Станіслава як творчу людину: грав на музичних інструментах, створював мультфільми і сам хотів воювати

Сьогодні, 22 січня, у Кременчуцькому міському палаці культури в останню путь провели полеглого у бою за Україну захисника Станіслава «Митця» Комара. Народився військовослужбовець 3 січня 1999 року у Кременчуці. Навчався у ліцеї № 30, освіту здобув у Національному авіаційному університеті міста Києва, працював помічником вчителя англійської мови.

Провести в останню путь українського оборонця прийшли багато людей — рідні, друзі, знайомі, однокласники та одногрупники, приїхали бойові побратими. Усі зібралися востаннє вклонитися перед бійцем та подякувати йому за захист рідної землі.

Побратими пригадують Станіслава як надзвичайно творчу особистість, якій, здавалося б, не місце на війні.

— Він обрав собі позивний «Митець», і це повністю відповідало його натурі, — пригадує військовослужбовець із позивним «Лукич», командир роти, у якій служив Станіслав. — На перший погляд, він був далекий від таких речей, як війна, але прийняв рішення піти служити сам.

«Лукич» додає: у Стаса був образ людини, яка мала б творити щось світле і добре, але довелося йти воювати.

— Ми служили разом із першого дня, як він прийшов до нас — це було десь на початку грудня минулого року. Він спеціально призвався до нас у підрозділ, ми займаємося безпілотними літальними апаратами. Спочатку пройшов навчання, а потім уже прийшов до нас, проходив внутрішнє навчання далі, — розповідає захисник.

Трохи більше про «Митця» знає «Будда», його побратим та командир відділення.

— «Митець» став для мене одним із найнеочікуваніших відкриттів за увесь час служби. По-перше, його молодий вік, а по-друге, здавалося, що він створений зовсім не для цього. Але попри це на бойових виїздах він показував себе дуже героїчно, дуже хоробро і завжди міг себе психологічно тримати в руках. Для такого типу людей це дуже непритаманно.

«Будда» пригадує: вечорами Стас грав для них із побратимами на укулеле і не дуже голосно, але співав.

— І коли ми чули, як він співає, то ніби можна було зазирнути трошки глибше до нього в душу. Це була дуже велика честь для мене, служити разом із ним. Ми з ним зійшлися саме на оцій творчості, тож я дуже хотів, щоб він служив саме в мене, — розповідає військовий.

Провести Станіслава в останню путь приїхали і його одногрупники з Києва. Катерина навчалася з ним спочатку на бакалавраті, потім у магістратурі. Пригадує: Стас був дуже чудовою і неймовірно талановитою людиною.

— Він малював, створював мультфільми, робив звукозапис, навчав молодші курси малюванню та роботі у фотошопі. Ми продовжили товаришувати й після навчання. Знаю, що він створив свій ютуб-канал, де публікував свої мультфільми, хотів просуватися у цій сфері.

За словами Катерини, на початку служби Станіслав навчався за кордоном, а потім на певний час повернувся до Києва, тоді їм і вдалося побачитися.

— І вже після того, як він поїхав, то писав мені повідомлення, розповідав, що на службі складно, але йому подобається, — додає дівчина.

Попрощатися зі Станіславом прийшли і його однокласниці та класний керівник. Марія пригадує: хлопець у школі був надзвичайно добрим і талановитим, а ще завжди давав списувати домашні завдання.

Активним і талановитим Стас залишиться і в пам’яті ще однієї однокласниці, Анни.

— Стасік був звичайним хлопчиною, скромним, але при цьому дуже товариським, — розповідає його класний керівник Сергій Миколайович. — Усі його завжди поважали. Надзвичайно талановитим був: міг намалювати плакат на конкурс, який займав перше місце потім. І при цьому навіть не говорив, що той плакат готує. Потім здивував нас тим, що заспівав на випускному — цього від нього теж ніхто не очікував.

Чоловік додає: найбільше Стаса любила вчителька математики, бо він завжди говорив мало, але при цьому тоді, коли потрібно, і те, що потрібно. І, поглянувши на нього, ніхто ніколи уявити не міг, що цей учень опиниться на війні…

На військову службу Станіслава мобілізували одним із київських територіальних центрів, говорить військовослужбовець із позивним «Лиман».

— Служив оператором відділення безпілотних авіаційних комплексів. Загинув під час виконання бойового завдання по захисту України 10 січня 2025 року поблизу села Андріївка Волноваського району на Донеччині. Світла пам’ять полеглому захиснику, — додає «Лиман».

У полеглого воїна лишилися мати та бабуся. Після прощання панахиду за загиблим бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Станіслава Комара на Свіштовському кладовищі, де покояться й інші загиблі воїни.

Фото: Яна Гудзь

Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого воїна.

Автор: Яна Гудзь Фото: Яна Гудзь

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Коментарі: 1

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.