«На всіх чемпіонатах і боях вимовлятиму його ім'я — Максим Яловцов»: Олександр Писанко став чемпіоном світу з панкратіону

Боєць з кременчуцького клубу «Шторм» Олександр Писанко став чемпіоном світу з панкратіону. Наш спортсмен у Ташкенті Узбекистан завоював золото у двох категоріях: традишин та фул контакт. Це перше та омріяне золото спортсмена на чемпіонаті світу. Подвійну перемогу на чемпіонаті світу Олександр присвятив загиблому побратиму Максиму Яловцову з позивним «Регбіст».

«Перший бій був важким, але більше вдавався до боротьби»

Олександр розповів «Кременчуцькому Телеграфу», що змагання відбулися на наступний день після приїзду до Узбекистану. Не було часу на акліматизацію та адаптацію. Проте спортсмен навіть після важкої дороги та тривалої перерви зміг швидко знайти підхід до кожного з суперників.

Для Олександра це не перші змагання на чемпіонаті світу, але змагання стали особливими, адже здійснилася його мрія стати чемпіоном світу. Нагадаємо, що до цього Олександр Писанко ставав срібним та бронзовим призером чемпіонату світу. До того ж Олександр має звання чемпіона Європи з панкратіону.

У перший день Олександр змагався у категорії фул контакт. Його суперниками стали спортсмени з Казахстану та Узбекистану.

На деякі сутички бійці просто не вийшли, оскільки отримали травми.

«Це спорт — скрізь потрібно застосовувати голову, а не лише фізику»

Наступного дня Олександр оформив ще одне золото чемпіонату світу, проте вже в іншій категорії.

«Братику, тут може нехріново прилетить. Дерзай спорт далі»

Перемогу Олександр Писанко присвятив загиблому другу Максиму Яловцову, який поліг на російсько-українській війні. Український захисник, який займався змішаними єдиноборствами, виконував завдання у глибокому тилу ворога і вже не повернувся до своїх побратимів.

— Перемогу присвятив своєму другу Максиму Яловцову. Він був моїм другом, і не лише моїм. Людина з великої літери, дуже світлий, позитивний, завжди міг підтримати й ніколи не залишав друзів і товаришів у біді. Про Максима можна писати дуже багато і нескінченно.

З Максимом крайній раз говорив за день до загибелі. Ми спілкувалися по відеозв’язку. Якраз був на тренуванні й ми посміялися. Він сказав: «Друже, ти такий здоровий, тобі тут снаряди тягати». Я йому відповів, що готовий приєднатися лише до своїх, бо лише свої спину прикриють. На що він відповів: «Братику, тут може нехріново прилетить. Дерзай спорт далі, у тебе все вийде, а сюди встигнеш».

Це була наша остання розмова, і коли я бачив Макса. Потім він нічого не викладав у соціальній мережі, і я почав щось підозрювати.

Згодом мені товариш сказав, що щось з ними трапилося, тому що ще одна людина теж зникла, в соціальних мережах нічого не викладала, а вони з Максом були в підрозділі.

Почав дізнаватися у нашого спільного друга, але він нічого не говорив. І потім дізнався, що він загинув.

Я був просто в шоці, реально сидів вдома, як дитина плакав. На похорони прийшло провести Максима дуже багато людей, оскільки він був дуже гарною людиною і його багато хто знав.

Присвятив йому перемогу і не тільки сьогодні, на всіх чемпіонатах і боях, я завжди вимовлятиму його ім’я.