«ДДС» власними очима побачили, як проходять будні соціальних працівників

Надія Петрівна Горбатенко — соціальний працівник Територіального центру соціального обслуговування Крюківського району Департаменту соціального захисту населення. На цій посаді жінка працює вже 23 роки. І попри всі труднощі професії, каже, що дуже любить свою роботу і всіх, до кого приходить на допомогу.

Інакше і бути не може, адже за мінімальну зарплатню бути й помічницею по господарству, і психологом, і медсестрою можна, лише щиро люблячи людей.

Зараз на її обслуговуванні 13 підопічних. За нормою треба мати 12 осіб, але наша героїня завжди бере більше людей – хоче допомогти всім, хто того потребує.

Вона купує для них продукти, воду, ліки, готує їжу, прибирає у квартирі чи на ділянці. Тим, хто не може рухатися чи самостійно себе обслуговувати, надає гігієнічну допомогу.

Крім фізичної допомоги, жінка обов’язково розмовляє з ними. Адже цим людям потрібно саме спілкування та зв’язок із зовнішнім світом.

Один день роботи соцпрацівника

Ранок, коли ми зустрілися з Надією Петрівною, почався з відвідування магазину та аптеки. Жінка купила продукти для однієї підопічної та ліки для іншої.

Коли ми разом прийшли до 85-річної Ольги Володимирівни Дібрової, та дуже зраділа гостям.

Жінка живе сама. Хворіє. Вона вже слаба і не має сил, аби самостійно спускатися з п’ятого поверху та ходити у магазин за продуктами, прибирати у квартирі та готувати собі їжу. Тому соцпрацівник — вірна помічниця у всіх справах.

Ольга Володимирівна відчинила двері й одразу почала розповідати Надії Петрівні про стан свого здоров’я. Вона не жалілася - просто до неї прийшла людина, якій не байдуже, яка вислухає, дасть пораду чи сама про щось запитає.

А Надія Петрівна м’якенько лаяла її, щоб та не дивилася страшні новини, щоб берегла себе. Казала так, немов зверталася до рідної матері.

Ми слухали й дивувалися тому доброму серцю і щирій душі, яких вистачає не лише цій старенькій, але й багатьом іншим людям.

Поки Надія Петрівна прибирала у квартирі, Ольга Володимирівна розповідала нам про своє життя. Жінка працювала багато років бухгалтером на Кременчуцькому нафтопереробному заводі. Вже 25 років, як вона пенсіонерка. Але всі роки на заслуженому відпочинку не сиділа, а займалася городом, квітами.

До речі, квіти на вікнах у під’їзді — це заслуга жінки. У неї самої вже немає сил за ними доглядати, але ж вона просить сусідів або соцпрацівника, щоб поливали та розпушували землю.

Ще одне захоплення з минулого — вишивання. На стіні у кімнаті висить дуже красива  картина з вишитими квітами.

Тим часом Надія Петрівна закінчила роботу і підключилася до розмови. Її підопічна саме розповідала нам, яка її помічниця добра, яка вона уважна, і як Ольга Володимирівна сумує за нею.

Жінка трохи зніяковіла від такої оцінки. Подякувала і розповіла ще декілька цікавих історій зі своєї практики. Про кожну свою підопічну вона казала з теплотою та любов’ю, а ми розуміли, що покликання нашої знайомої — допомагати й бути корисною людям.

При тому, що сама Надія Петрівна вже немолода жінка і теж має проблеми зі здоров’ям, до того ж як і інші люди, тяжко переживає нинішні події, однак не полишає роботу.

Враховуючи, що всі люди або літні, або дуже хворі, такі випадки не рідкість. Кожен раз Надія Петрівна пропускає це горе через себе.

Це непросто, але вона навчилася дивитися на життя філософськи. До того ж жінка радіє, що допомагала цим людям прикрашати самотність старості, робила їхні останні роки життя більш менш повноцінними. І все це надає сил.

Наостанок ми запитали у Надії Петрівни, як люди можуть отримати допомогу? Вона відповіла, що треба звернутися до терцентру соцобслуговування. Всі послуги в Кременчуці безкоштовні. Але ж Надія Петрівна знаходить своїх підопічних сама: люди, яким вона допомагає, розповідають знайомим, друзям, сусідам і ті виходять на соцпрацівника і просять про допомогу. І після оформлення всіх необхідних документів отримують її.

Про що мріє соцпрацівник? Про те, щоб наступив мир, щоб не будо самотніх стареньких, щоб люди навколо були добрими, милосердними та відгукувалися на допомогу тим, хто її потребує.