У Кременчуці попрощалися з добровольцем Ігорем Бєліковим

9.02.2023, 16:03 Переглядів: 2 434

Загинув на Донеччині від мінометного вогню

9 лютого Кременчук попрощався з 31-річним військовим Ігорем Бєліковим. Чоловік народився 29 серпня 1991 року в Кременчуці. Після того, як закінчив гімназію №23, вирішив пов’язати своє життя із військовою службою. Він тривалий час готувався до цього і потрапив до однієї із бригад морської піхоти. Там військовий був у роті вогневої підтримки, а потім його перевели до розвідувальної роти.

У результаті прориву ворожих військ, коли ті накрили наших захисників мінометним вогнем під Водяним, що на Донеччині, Ігор Бєліков загинув від уламкових поранень.

– Йому назавжди буде 31 рік. Це представник нашої дійсно «золотої молоді», який із початку агресивних дій самостійно прийшов до нашого РТЦК. Він пройшов медогляд і забажав захищати Батьківщину. Отакі в нас хлопці. На жаль, вони гинуть. Ігор – молодий, перспективний… Про нього лише теплі відгуки друзів. Ось і сьогодні прийшли його побратими, які зараз лікуються після поранення, – розповів військовий із позивним «Художник».

Провести в останню путь Ігоря Бєлікова прийшли родичі, друзі, знайомі, військові та колишні однокласники й класний керівник. Біля Міського палацу культури люди стали на коліна, щоб вшанувати пам'ять полеглого Героя.

– Ми з одного району Крюкова. Товаришували компаніями. Він був позитивним, тільки позитивним. Пішов до лав ЗСУ у квітні минулого року. Тоді останній раз ми бачилися. Війна змусила піти служити, – розповів товариш загиблого Денис.

– Ми з одного району. Знав Ігоря ще зі школи, він старший від мене на 5 років. Ближче познайомились, коли він став працювати із моїм близьким другом. Він теж зараз воює. Про Ігоря можу сказати лише добрі слова: був добрим, чесним та позитивним, – пригадав знайомий загиблого Руслан.

– Найкращі йдуть від нас. Він допомагав усім, був «сонечком» у класі. Його ніколи не називали Ігорьок, а називали «Білочка». Він був «Білочкою» для нас усіх. У походах, на перервах, на уроках... був найсвітліший і найвеселіший хлопчик. Він завжди був готовий прийти на допомогу будь-кому. Це наша «зірочка». Він, не роздумуючи, пішов захищати Україну, – згадала класна керівниця Наталія Дмитрівна.

Після прощання у МПК, панахиду відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали військового на Алеї Слави Свіштовського кладовища поряд з іншими захисниками України. У Ігоря Бєлікова залишилися батько, мати та сестра.

Фото: Дарія Згура

Автор: Дарія Згура Фото: Дарія Згура

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.