«За бій втратив 4 побратимів»: Кременчук попрощався з воїном Сергієм «Кошмаром» Кушніренком

20.12.2022, 17:02 Переглядів: 3 454

Місто попрощалося із захисником України, який боронив незалежність від російської навали

Сьогодні, 20 грудня, Кременчук попрощався із захисником України Сергієм Кушніренком. У Сергія не витримало серце, 12 грудня цього року він помер у населеному пункті Львовка Краматорського району, Донецької області. 

Прощання з військовим відбулося у Міському палаці культури. Друзі, рідні та представники влади прийшли віддати шану захиснику України.

 

Народився Сергій Олександрович Кушніренко 7 лютого 1978 року в Кременчуці. Він закінчив 18 школу, тривалий час працював у структурі Міністерства внутрішніх справ, мав нагороди за службу в МВС. Сергій мав звання майора.

З початку російсько-української війни у 2014 році став на захист України. Тривалий час був у батальйоні «Донбас».

 

— Сергій пройшов АТО/ООС. З початку активних бойових дій, з 24 лютого, він був призваний по мобілізації та був призваний водієм у 54 бригаду. У Сергія не витримало серце, 12 грудня цього року він помер у зоні бойових дій у Краматорському районі Донецької області. 

Залишилась у нього дружина, дитина і мати, — розповів військовий службовець із позивним «Художник».

 

Сергій у дитинстві був спокійним малюком. Його мама була вихователькою у дитячому садочку. Попри юний вік Сергійко розумів, що вдома мама, а у садочку вихователька Любов Григорівна.

- Це була дитина... слів дуже багато, але їх всіх не скажеш, — почала розповідати про Сергія його вихователька у дитячому садочку Лілія Павлівна. - Дуже добрий хлопчик. Він був спокійним, таким тихеньким. Ми в дитячому садочку налюбуватися ним не могли. Хоча знаєте коли працюють батьки й діти, то діти це відчувають, але Сергій був не таким. Вдома це була мама, а у садочку — Любов Григорівна. Не мама. Він завжди казав, що мама вдома, а у садочку вихователька Любов Григорівна.

 

Друг Сергія Юрій Коваль розповів, що він був добрим та порядним. 

— Знав я Сергія давно, навчались разом у школі №18, також разом навчались на водіїв-професіоналів. Він був дуже порядною людиною, гарним другом. Ми з ним постійно переписувались та зідзвонювалися.

Коли розпочалася війна він був за кордоном. Й розповів, що переписувався зі своїми хлопцями, адже у 2014-2016 роках він був у зоні АТО. Й казав, що війна буде або за три дні або за три місяці. Це ми переписувалися 23 лютого. Пройшла ніч й розпочалася війна.

За тиждень він приїхав на батьківщину захищати країну. Я йому казав, що може б він не приїжджав, а він: «Якщо я не приїду», то я себе спалю/з'їм. Тут мої побратими з якими я воював, навчав, з якими разом були на війні, — додав Юрій.

За словами товариша, спочатку Сергій поїхав у Київ в тероборону. Коли від столиці відійшли російські загарбники, то він перевівся в Чернівецьку гірську бригаду. Далі вони вирушили на схід.

 

— Коли потрапив у лікарню, то за один день загинуло 4 його побратими. За ніч. Він дуже хвилювався. Говорив, що якби він там був, як старший офіцер, то міг зберегти їх життя. Кілька місяців тому також хоронив побратима. На питання скільки у його бойовій групі, то він сказав: «12 нас було в групі, а тепер я один і один в госпіталі».

2-3 тижні був на лікуванні, бо мав поранення — осколкове поранення. У нього два осколки вийняли, а один залишився, а потім повернувся назад у частину.

Привітав його з Днем Збройних сил України, а у понеділок з ним списувався, але він перестав відповідати. А ввечері подзвонила дружина й сказала, що Сергія більше немає — не витримало серце, — розповів журналістам Юрій. 

У Сергія був позивний «Кошмар» від прізвища Кушніренко. Він навіть Юрію подарував годинник з написом «Кошмар» спецзагін «Туман». 

— Сергій був у розвідці. Заходили навіть у Донецьк. Виводили хлопців з оточення у 2015-2016 роках. Він навчався у донецькій школі міліції. Там знаходився штаб сепаратистів, у колишній школі міліції. Коли перейшов у нашу українську зону - почало сіпати. Він був дуже чуйна людина. Дуже шкода, що втрачаємо таких хлопців, — додав Юрій.  

Кременчужани схилившись на коліно віддали шану захиснику України. Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали Сергія Кушніренка на Алеї Слави на Свіштовському цвинтарі.

 

Фото: Альона Душенко
Автор: Альона Душенко Фото: Альона Душенко
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 11 від 14 березня 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх