«Дружина з сюжету новин дізналася, що я на передовій», - боєць з Кременчука Костянтин Дейко

4.11.2018, 12:02 Просмотров: 3 276

  

Про другий день народження та що рятує на передових позиціях «Телеграфу» розповів боєць 57 бригади

Костянтин Дейко - боєць 17 батальйону 57 бригади, захищав Україну в районі Зайцеве Донецької області. Він один з тих, хто отримав відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції» та медаль «Захиснику Вітчизни» в Кременчуцькому військовому комісаріаті.


Костянтин служив близько 6 років в армії, але в 2012 році звільнився зі служби, оскільки з забезпеченням виникли проблеми. Фактично, перед Революцією гідності Костянтин та його побратими звільнилися з армії. Проте з початком війни, їх знову призвали до лав Збройних Сил України.


Позивний «Док» для Костянтина прив'язався ще до війни, у 2008 році, коли він єдиним носив аптечку, одну аптечку на кількох бійців. Попри зміни та перерви в службі за Костянтином прив'язався саме цей позивний - «Док», й зараз близько 80% батальйону знають його саме по цьому позивному.


  


До початку військової агресії з боку Росії Костянтин працював в одній з мереж супермаркетів у Кременчуці, куди й повернувся після служби. Костянтина Дейко після мобілізації відправили на одну з «гарячих точок» в Донецькій області - в район селища Зайцеве.


16 березня 2016 року - другий день народження для кременчужанина. Саме в цей день відбувся бій на нульових позиціях в Зайцевому.


- В цей день нас зрівняли з землею в прямому сенсі, ми дивом залишилися живими. Стріляли по нас всім чим тільки можна й не можна. Близько 2 години дня вони почали пристрілюватися. Згодом один з наших постів почали зрівнювати з землею. Ми вирахувавши їх коригувальників вогню почали працювати по них, а вони відповідно відпрацювали по нас, - згадує Костянтин.


На війні Костянтин Дейко починав з кулеметника, а згодом командував взводним опорним пунктом.


Коли дуже страшно - посміхалися


Костянтин зізнався, що на війні звичайно страшно - не бояться лише дурні.


- В моменти коли було страшно ми посміхалися та гуморили. Колись бачив сюжет з сусіднього посту коли показали друга Сеню. Й журналіст питає його як вони перекрикуються з сепарами: «Ми кричимо, що вони погані люди, а вони нам у відповідь кричать, що ми погані люди». Все зводилося на гумор.


Намагались не завантажуватися. Всі розуміли, що у будь-який момент можуть зрівняти з землею. Іноді буває біжиш на пост, перехрестився, що добіг. Іноді повзеш на пост в 20 метрів за 20 хвилин, адже відкриті позиції, а змінити треба. У нас лінія фронту йшла просто по селу: наша вулиця, а їх наступна, - розповів Костянтин.


Після того, як контузило, мене на позиції замінив мій хороший друг, він загинув потім через 2 місяці на тому ж посту.


Кременчужанин після Зайцевого близько 8 місяців відслужив в районі Красногорівки та Мар'янки, там йому довелося керувати. Боєць завжди подумками повертається туди на передову й через рік-два після боїв думає, що те чи інше рішення щодо проведення бою можна було провести інакше. Але на жаль неможливо все повернути назад.


Дружина навіть у масці впізнала мене


Костянтин від дружини Юлії приховував, що знаходиться на передових позиціях, адже не хотів щоб вона хвилювалася. Дізналася вона випадково з сюжету ICTV, коли Костя дав коментар журналістам.


- Дружина зателефонувала мені й говорить:

- В якій же ти Костянтинівці?

- Я приїхав всього на 5 хвилин.

- На які такі 5 хвилин. Ти думаєш, якщо одяг маску я тебе не впізнаю?

От так мене «спалила» дружина - з сюжету новин дізналася, що я на передовій.

Теги: війна АТО
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.

Фронтовые истории кременчужан:

В этом сюжете "Кременчугский ТелеграфЪ" собрал интервью с кременчугскими бойцами и волонтёрами, которые своими глазами видели ужасы событий на Востоке. Это рассказы о войне, на которой гибли наши защитники, чтобы не допустить продвижения агрессора.

Низкий поклон всем бойцам. Слава Героям! Герои не умирают!



Вверх