«Частини уламків ще залишаються в голові», - кременчуцький боєць та тренер з боксу В'ячеслав Пильченко

22.10.2018, 13:35 Просмотров: 3 980

   

Кременчуцьких АТОвців нагородили за участь в антитерористичній операції

З нагоди Дня захисника України кременчуцьких воїнів, які брали участь в АТО відзначили грамотами та відзнаками Президента України «За участь в антитерористичній операції».


- В цій антитерористичній операції Ви проявили самовідданість, мужність та героїзм. Засвідчуємо свою глибоку шану та повагу Вашій мужності та самовідданій службі. Ви є яскравим прикладом для наслідування молодому поколінню, взірцем служіння народу та державі у наші дні. Ваш бойовий досвід є цінним надбанням Збройних Сил України. Хай довгим та щасливим буде ваш шлях, а творча наснага та завзятість не залишають Вас, - привітав присутніх бійців військовий комісар Кременчука Роман Сушко.


Заступник мера Валерій Декусар, який разом з військовим комісаром Кременчука Романом Сушком вручав нагороди бійцям, також отримав медаль. «Телеграфу» Валерій Декусар зізнався, що для нього це стало несподіванкою - не очікував, що серед тих хто буде отримувати медаль буде і він.


В «світлиці» військкомату Кременчука «яблуку ніде було впасти». Перші 45 нагород знайшли своїх володарів, загалом відзнаку Президента України отримають 100 кременчужан за участь в російсько-українській війні.


 


Серед нагороджених - тренер з боксу та боєць 57 бригади В'ячеслав Пильченко, який отримав поранення під час оборони села Зайцево взимку 2015 року.




Добровольцем В'ячеслав пішов на службу в травні 2015 року. Оскільки В'ячеслав був непридатний до військової служби, то пройшов знову комісію та переатестацію, тому його зробили обмежено придатним до військової служби. Спочатку він служив у територіальній обороні «Каскад», а коли дізналися, що спортсмен, перевели в 57 бригаду.


  


- На передову виїжджав раз у два тижні, згодом один-два рази на тиждень. Потім, 31 серпня, мене викликав до себе командир бригади Красильников й дав доручення виїхати на передову в складі 34 батальйону, позивний командира «Кайот», - згадує В'ячеслав. - Оскільки там була велика ймовірність проникнення диверсійних сил мені дали доручення в складі групи підстраховувати хлопців.


В цьому районі йшов «тягучий наступ». Військові по кілька метрів відвойовували територію та все ближче наближалися до супротивника.



- Чергував в окопах по кілька годин. 18 грудня, в ніч на Святого Миколая, у нас розпочався бій. Ворог з обох боків оточив нас, зайшовши з тилу, й один бік був повністю «зажатий». Близько 10 години вечора мені надали наказ видвинутися вперед і спробувати відволікти чи знешкодити супротивника. Я біг вулицею по Зайцевому, із населеного пункту стріляти було неможливо, тому з кожного будинку оглядав ситуацію. До цілі необхідно було пройти метрів 300. За 100 метрів побачив спалах, тобто вже був зроблений постріл з РПГ (Ручний протитанковий гранатомет). Я встиг лише пригнутися і трохи увернутися в сторону... прогримів вибух і я отримав поранення. Пам'ятаю, що втратив свідомість на невизначений час. Коли оговтався потихеньку став підніматися й контролювати ситуацію, адже дуже далеко забіг, й потроху почав один виходити звідти.


В стані шоку В'ячеслав дійшов до своїх.


- У мене була розбита голова... багато крові. Мене й зараз там є уламки. Було поранене коліно, але на лінії я йшов і не відчував цієї болі. Повернувшись назад, мене підхопили наші бійці, тільки тут я вже не міг ставати на ноги й почав втрачати свідомість.


Тоді новий 2016 рік В'ячеслав зустрічав в лікарні після того, як йому зробили операцію. Повернувшись з війни, він продовжив тренування з дітьми. В'ячеслав зізнався, що нічого з бойового досвіду не використовує в тренувальному процесі, адже, на його думку, це дві зовсім різні речі.


- Бокс - це бій джентльменів. Вони б'ються, але після бою обіймаються і тиснуть один одному руки. На війні - зовсім інше. Нещодавно спілкувався з дітьми, які прохали розповісти про війну. Ми одразу відповіли: «Ви нас зрозумійте, ми не навчаємо вас як вбивати, ми хочемо, щоб ви вчилися, жили й все це минувало вас».


В'ячеслав також долучається до тренування свого племінника, який також займається боксом та бере участь в чемпіонатах та турнірах різних рівнів.


- Я не хочу, щоб мій племінних брав участь у бойових діях, але якщо прийде час він повинен бути готовим. Тому спорт - це єдине, чим я можу допомогти. Люди, які займались будь-яким видом спорту, вони більш дисципліновані й виконують будь-які завдання. Люди, які нічим не займалися, у більшості перетворюються на «аватарів», адже швидко ламаються, - додав В'ячеслав.


Зараз тренер з боксу В'ячеслав Пильченко продовжує тренувати дітей в СДЮШОР (спортивна дитячо-юнацька школа олімпійського резерву) та планує тренувати дітей в секції боксу, яка відкриється в кременчуцькій школі-інтернаті ім.А.С.Макаренка.


 

Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.

Фронтовые истории кременчужан:

В этом сюжете "Кременчугский ТелеграфЪ" собрал интервью с кременчугскими бойцами и волонтёрами, которые своими глазами видели ужасы событий на Востоке. Это рассказы о войне, на которой гибли наши защитники, чтобы не допустить продвижения агрессора.

Низкий поклон всем бойцам. Слава Героям! Герои не умирают!



Вверх