20 лютого у Міському палаці культури кременчужани попрощалися з 39-річним сержантом 25-ї окремої повітрянодесантної бригади Ігорем Мусійком. Кременчужанин при трагічних обставинах помер 16 лютого неподалік залізничної станції у Крюкові.

  Ігор Мусійко родом з Хорольського району, народився 24 січня 1979 року в селі Миколаївка Полтавської області. Отримав освіту слюсар-сантехнік штукатур. Проживав з родиною у Кременчуці. Працював на підприємстві «Фероліт» у Горішніх Плавнях. Наприкінці місяця готувався поїхати на заробітки закордон, всі документи були вже підготовлені, але життя обірвалося.

 

У Кременчуці прощатимуться з загиблим учасником АТО

– Працював з Ігорем разом на одному підприємстві «Фероліт». Він працював у нас газорізальником. Завжди був веселим, ніколи не бачили, щоб він був сумний, завжди посміхався. Працював багато. Постійно був на роботі, – згадує колега Віктор.

 

Колега з підприємства «Фероліт» Віктор

З 12 лютого 2015 року до 8 квітня 2016 року Ігор Мусійко у складі в/ч А1126 служив у зоні проведення АТО Донецької області.

Побратим Федір, який разом з ним працював і мобілізували їх в один час, але в різні частини, підтвердив, що Ігор завжди сприймав всі негаразди з усмішкою.

 

– Нас разом мобілізували на війну. Коли повернулися, знову зустрілися і продовжили товаришувати. Сприймали як необхідне те, що потрапили в зону АТО. Служили ми в різних бригадах, але в одному роді військ в Десантно-штурмових військах. Він у 25-й бригаді, а я у 80-й, – розповів побратим Федір. – Ігор завжди був позитивний, всі негаразди сприймав з посмішкою, ніколи ні про кого злого не сказав. Негаразди у всіх бувають, але він завжди був на позитиві.

Друг і побратим Микола Винниченко з позивним «Виня» згадує, що саме він придумав позивний Ігорю – «Таксист».

 

– Жили в одному наметі на полігоні в Житомирі. Оскільки Ігор до служби працював таксистом я дав йому позивний «Таксист». От і по цей день, навіть після смерті, він «Таксист». Нас 7 кременчужан було в одному наметі, потім разом потрапили до 25-ї бригади. Тільки мене брали як водія, а вони пішли бійцями, – сказав Микола. – Ігор був чесним та справедливим. Разом дрова рубали, спали в наметах при -30°C та на траві спали. Підтримували один одного. Це такий хлопець з яким я б не турбувався за те, що мені вистрілять в спину.

В Миколи багато спільних фото з Ігорем, які він з сумом гортав в телефоні, згадуючи як разом служили під Донецьком, як разом готували смажену картоплю на буржуйці та підтримували один одного.

 

Попрощатися з Ігорем Мусійком у Міський палац культури прийшли рідні, друзі, побратими, колеги з роботи та представники влади на чолі з мером. Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі автомобільна колона супроводила тіло до Свіштовського кладовища, де поховали бійця у секторі Героїв АТО.

facebook x telegram whatsapp viber