Культурний колорист Борис Сердюк представив Кременчуку «3D-картини»

У його роботах стільки світла, що можна закохатися не лише в картини, але і в самого автора

15 вересня у міській художній галереї відкрилась виставка робіт художника Бориса Сердюка «Кременчук – автограф фарбою…». «Телеграф» побував на відкритті і підготував для своїх читачів надихаючий фоторепортаж.

Народився та прожив більшіть життя 57-річний Борис Сердюк у Конотопі. Писав картини з юності, але вільним художником став лише 99-му році в зрілому віці.

– Так сталося, що у 39 років я пережив інфаркт, після якого не міг працювати – тоді й став вільним художником, – розповідає Борис. – З того часу постійно пишу. Я ніде не працюю, тому не отримуватиму пенсії. Та й *** з нею, може й не доживу! Але у будь-який час можу взятися за фарби і робити те, що люблю.

За професією Борис – вчитель креслення, але зізнається, що ким лишень не працював! Каже, що це був його «довгий коридор» до мистецтва.

До Кременчука Бориса у 2014-му році привела любов – тут він зустрів свою музу й кохану дружину Аллу, яка й досі надихає його творити. Її портрет, до речі, є окрасою експозиції. У 2015-му році, у цьому ж залі, кременчужани познайомились з пейзажистом Борисом Сердюком, але на цій виставці представлені вже не лише пейзажі, але й портрети, натюрморти, анімалістичний жанр. Усього експозиція налічує 75 картин у стилі сучасного імпресіонізму.

– Коли ми почали готувати виставку, то стикнулися з тим, що нам не вистачає місця, аби розташувати всі полотна Бориса, – зізналась директорка галереї. – Тоді ми вирішили використовувати всі доступні площини – так з’явились ось ці «букети» на колонах. Так пейзажі стали схожими на вікна, які відкривають внутрішній світ художника.

Сам художник зізнався Т, що не має улюбленого жанру, як і улюбленої картини.

– Картини, як діти. Хіба мають люди улюблену дитину? А що більше люблю писати… Не знаю. Найскладніше, мабуть, писати портрети, бо це вимагає терплячості не лише від художника, але і від натурщика. Людям набридає позувати… До того ж буває, що людина сама собі на портреті не подобається, каже: «У мене тут синці під очима – замалюй». До того ж, малюючи портрет, не завжди вдається передати характер людини. Такі портрети не виставляються.

Крім портрета коханої дружини на виставці представлені також портрети сина Геннадія, кременчуцького художника-монументаліста Анатолія Котляра та
Заслуженого художника України Миколи Анісімова.

– Сьогодні в залі стільки світла, що можна закохатися не лише в картини, але і в самого автора, – каже пан Микола. – Всього за 4 роки він так розписався, що у Кременчуці вже живого місця не залишилось! Борис дуже тонко відчуває колір – це рідкість для чоловіків-художників, зазвичай, така якість притаманна жінкам. Видно, на нього впливає якась баришня. Ми тут у Кременчуці всі пахарі, а він – культурний колорист, живописець.

На створення картини майстер витрачає від 15 хвилин до кількох тижнів чи навіть місяців, але зізнається, що часто, картина, яка написана за 15 хвилин у результаті виявляється кращою за ту, на яку витратив дні.

Сам Борис володіє не лише фарбою, але й мистецтвом кування, чеканкою, різьбою по дереву. Та все одно найбільше любить живопис і уже багато років не брав до рук пензля – працює виключно мастихіном, витрачаючи неймовірну кількість фарби, яку зовсім не шкодує. Така техніка надає картинам об’єму.

– Коли я дивлюсь на його картини, мені хочеться в них увійти, – зізнався син художника Геннадій. – Це справжні 3D-картини, я балдію!

Якщо Ви теж хочете оцінити «3D-картини» Бориса Сердюка, то зробити це можна, відвідавши галерею за адресою: вул. Коцюбинського, 4, з 11.00 до 18.00 у будь-який день, крім понеділка та вівторка до 22 жовтня. Для лінивих – наш фоторепортаж, але вже без «3D-ефекту».