Щорічну відпустку працівник має право поділити на частини

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку, на прохання працівника, може бути поділено на частини будь-якої тривалості. Але за умови, що основна безперервна частина відпустки становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому ця частина відпустки не обов’язково повинна бути першою її частиною.

Проте Людмила Рогізна додає, що нормою ст.12 Закону України «Про відпустки» передбачено можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини, як того бажає працівник.

З метою недопущення втрат робочого часу роботодавець може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.

Норма щодо поділу відпустки на частини поширюється лише на щорічну основну відпустку та щорічні додаткові відпустки.

Якщо мова йде про соціальну додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, передбачену ст.19 Закону України «Про відпустки», то на відміну від щорічної відпустки, поділу на частини вона не підлягає.

Соціальна відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця (ч.1 ст.181 КЗпП України).

Отже, частково оплачувана відпустка для догляду за дитиною надається жінці повністю або частково протягом строку до досягнення дитиною трьох років.

При цьому у будь-який час можна припинити цю частково оплачувану відпустку, а потім знову піти в таку відпустку або, перебуваючи у такій відпустці, приступити до роботи на умовах неповного робочого часу.