Наш транспорт – майже як воли у давнину,

Нещодавно прочитала в Інтернеті звіт українського Президента. Віктор Ющенко з упевненістю заявив, що він «поліпшив євроінтеграційні перспективи України». Стало смішно і сумно водночас. По-перше, як виміряти це поліпшення? По-друге, дійсність говорить про інше. Адже євроінтеграція – це, перш за все, спільні кордони і вільне пересування у Євросоюзі. Іноземці ж дивуються, чому у нас не все, як у людей? Чому у віконечко каси на автовокзалі доводиться зазирати, згинаючись у три погибелі?

Та якби тільки каси… Я упевнена: іноземець взагалі не зможе пересуватися в Україні! Хіба що – між великими містами. Нещодавно їхала у службових справах до Мелітополя. Квиток на потяг взяла зі Знам‘янки. До Знам‘янки мала їхати автобусом з автовокзалу. І тут – повний облом. Автобус просто не приїхав. У розкладі є, а реально – нема! У касі традиційна відмова касирки: «Женщіна, що ви хочете, автобус обламався, іншого не дали». Довелося бігти до залізничного вокзалу, здавати квиток, втрачати при цьому половину його вартості і чергувати на автостанції, щоб узяти квиток на «Автолюкс». І він повіз… Уже у Мелітополі я якось зорієнтувалася, що автобус минув центральні вулиці.. Спитала у чемної провідниці, чи про мене не забули? Вона мені: «Та ні!». А водій: «Так ми ж уже вокзал проїхали, та нічого, повернемось».

Та й це ще не все. Моя знайома того дня сідала на потяг у Знам‘янці, куди приїхала за чотири години. Оголосили посадку, нумерацію вагонів. Бідна дівчина шукала свій 19-й вагон там, де він мав бути… та не знайшла навіть 16-го вагону. Таємничий вагон опинився в іншому боці потягу. Захекана дівчина влетіла туди за хвилину до відправленням і почула розмову провідників між собою. Мовляв, вагон взагалі забули причепити, а оговталися лише тоді, коли люди почали його шукати… Додам, що у Знам‘янці немає електронного інформаційного табло. Монітор з рекламними роликами є, а табло – нема! Де логіка? Зате здоровецькими буквами написано, що «шлях та колія оголошуються гучномовцем». На табло, навіть не знаючи мови, можна прочитати цифри. А який росіянин чи (не приведи Боже) іноземець зрозуміє того «гучномовця»?

Ось такі в нас «євроінтеграційні перспективи».