Полювання на мисливців

Наш провідник Сергій люб’язно погодився показати журналістам перший день полювання на Дніпрі. Відходимо на човні від рідного кременчуцького берега та за кілька хвилин опиняємося між дніпровськими островами. Люди у човнах вітають один одного жестами.
Підходимо до острова Стрілечий-4. Вся його західна частина «обладнана» під тривалі стоянки: лавки, столи, паркани, піратські прапори, наметові містечка... Тут мисливців очікують із здобиччю жінки та діти.
Вирушаємо полювати на… мисливців. Неподалік гирла Псла бачимо катер із великою компанією. «Доброго дня! Як перший день полювання?» – питаємо у людей. «Е, хлопці, то не до нас – усі мисливці на Псел поїхали». «Їй охота й мені охота – ось це й охота!», – проводжають нас анекдотом відпочиваючі з катера.
Занурюємося у заплаву Псла. Тут майже як на дослідній ділянці якогось сільськогосподарського підприємства – на очеретах висять таблички із номерами секторів – всі місця розподілено між бажаючими постріляти по качках та лисках. Підпливаємо до одного з них...

Коли замовк двигун, стало чутно, яка стрілянина стоїть навкруги. Канонада нічим не гірша за салют на День незалежності. Тільки не змовкає. А навкруги все частіше чути вигуки на кшталт: «Е-е-е! Промазав... далеко була». «Юрчик! Плі!!!» Бах! Бах! «Є!» Неподалік бабахкає «машина смерті» – п’ятизарядна рушниця. Чи то «снайпер» уже хильнув багацько, чи то качки маневрові попалися, але в очерет, із якого вона гатила, птахи при нас не падали.
– Зараз полювання йде в основному на качок та лисок, – каже Сергій.
– Сьогодні, як тільки ми сюди заїхали, тут їх цілі хмари стояли! – ділиться своїм щастям Юра, біля якого ми «заякорилися», – просто небо темне було від качок...
– А як мисливці дізнаються, де чия вбита качка?
– Що впало – то наше, – посміхаються чоловіки. 
– І скільки часу мисливець проводить з рушницею в руках?
– Годин зі п’ять...

– ...але це неправильно: першу збив – треба випити! – Юра потягнувся за пляшкою з пивом, але... БАХ!!! – лунає над головою.
– Е! Ти що? З головою не товаришуєш? – кричить хтось із сусідніх очеретів. Певно, «зачепило». Дріб, як дощ, із легким шипінням падає навколо човна у воду.
– А байку мисливську розкажіть!
– Та є під Чорнобилем один чолов’яга. Голова сільради заборонив кабанів стріляти, каже – «не можна!» Так він виходить у ліс із самим ножем. Натрапляє на сім’ю та починає малих підсвинків за ноги хапати і об дерево-об дерево... Так і приходить із трьома свинями додому...
– Дякуємо! Вдалого полювання!
І знову човен ріже воду... розлітаються на всі боки водяні лілії, глечики, червонокнижна папороть сальвінія... «Щоб тут проїхати потрібно всі місця знати», – каже Сергій, вирулюючи із протоки, трохи ширшої за наш човен. На плесі піднімаємо з води двох гусок. Птахи, не піднімаючись над очеретом, тікають перед нами. Не часто випадає можливість спостерігати у кількох метрах від себе політ великого птаха. За хвилину гуски набирають швидкість і зникають в очеретах. Над головами проминає хижий птах – для нього прийшов час жорсткої конкуренції з мисливцями за їжу. До речі, їсти вбитих з рушниці качок, хижим птахам небезпечно для життя – вони травляться свинцем дробу. На жаль, пояснити це птахам неможливо.

На берегах островів багато людей з наметами – цілі рибальські сім’ї. Вітер б’є в обличчя – дихається вільно. Ось він – відпочинок.
– А що головне на полюванні? Постріляти чи поговорити? – питаємо Сергія.
– Звичайно ж, на відкритті полювання головне – поспілкуватися з друзями! Відпочити. Зварити на вогнищі шурпи з дичинки.
– Що то за їжа така, шурпа?
– Це коли з птаха вибираються пупи й варяться. Це страва для лінивих, – посміхається наш провідник, – щоб пір’я з птаха не доводилось оскубувати.
– А скільки мисливець убиває птахів за один день?
– Від 10 до 50.
– (?!!) І що він з ними робить?
– Годує себе та сім’ю... щоправда, багато з підстреленої дичини він не знаходить...

Прощаємося з мисливцями. Як то кажуть, ні пуху ні пера! Та смачної шурпи, звичайно ж!
Коли замовк двигун, стало чутно, яка стрілянина стоїть навкруги. Канонада нічим не гірша за салют на День незалежності.

Що каже закон
Згідно з наказом Державного комітету лісового господарства, у мисливський сезон 2007/2008 років на пернату дичину встановлюються наступні норми відстрілу в день на одного мисливця: не більше трьох гусей, десятка куликів, п’яти качок, 15 голубів, семи лисок та 15 перепілок.

Мисливські байки
А діло було так... Зібралися мужики на полювання. Ну, як завжди: взяли горілочки (немало). Увечері «піддаті», сіли за байки... Тут один з героїв, Петро, вирішив «приколотися» і каже товаришу Василю: споримо, Васю, що ти мені з двадцяти кроків з рушниці в зад не влучиш! Ось тобі патрон із дробом №6 (перед цим, звичайно, він дріб акуратно вийняв, тому патрон був холостим).
Петро залазить на горбик, оголяє зад, а Вася думає: якщо я пальну шостим номером, то йому ж весь зад розірве – візьму краще №12!... Довго ще виймали дробинки з Петрового заду...

«ТелеграфЪ» дякує магазину «Щукар» за цікаву екскурсію дніпровськими островами та очеретами заплави Псла.