Підводне мисливство, або Дороге задоволення бути переможцем

Кажуть, цього разу Макаревич спорядив усю київську команду клубу „Батискаф” спорядженням спеціалізованого магазину з однойменною назвою, що відкрився влітку в столиці України. Співак є одним із засновників цієї міжнародної мультибрендової мережі. Отож, мав наміри подивитися, як хлопці відпрацюють на змаганнях. Певне, метру щось завадило приїхати в наші краї. Тому, дійство обійшлось без зірки. Однак воно було без сумніву захоплюючим.
Мальовничий сонячний берег в урочищі біля Дніпра, десятки автомобілів, безліч веселих компаній, навколо яскраві намети, золотисті призові кубки на столі суддів  і... 59 людей під водою. Це - саме ті фанати, які приїхали сюди, щоб позмагатися у вмінні полювати на рибу не вудкою, а пневматичною рушницею.
Цікаво було, що то за спорядження, яке дозволяє вцілити у хитрого сома, що ховається серед каміння на глибині близько 10 метрів. І взагалі, як можна щось побачити у каламутній дніпровській воді, не змерзнути в прохолодний жовтневий день, перебуваючи п'ять годин у воді. А головне, скільки треба мати грошей, щоб дозволити собі таке захоплення.

Виявилося, що „найдорожче у цій справі – життя”, як заявив з посмішкою капітан білоруської команди. Пан Вадим поділився планами: за два дні збирається на Мальдиви. А цього року вже побував на Кубі, у Туреччині, Судані та Єгипті. Схоже, підводне мисливство – захоплення не з дешевих. 
Нам сказали, що, скажімо, рушницю можна придбати десь за $150-200, підводний комп’ютер (або годинник) за 300-350 євро. Довжелезні спеціальні ласти коштують $100-150, підводні шкарпетки - $15, рукавички $25-30, підводний ліхтар - $60. Головне – це гідрокостюм (250-300 євро), а також маска та трубка. Полювання на рибу з аквалангом вважається у нас бракон’єрством. Обов’язковий набір різноманітних деталей: буйок ($30-50), ніж ($50), сумка, ремінці, вантажний пояс і ще казна-скільки необхідних аксесуарів. Загалом, все задоволення тягне не менш ніж на $1000.
„Та що там? Всього-навсього – половина сімейного бюджету”, - пожартував один із кременчужан, який одним із перших з’явився із води із дебелою щукою.

Коли на берег повалили підводні мисливці, здалося, що місцевість окупували водолази – мокрі, блискучі, а головне – зі здобиччю. Соми, судаки, жерихи, карасі, окуні ... німецька каска часів Першої Світової війни. Подейкують, що хтось навіть бачив русалку.
Найбільшого сома (11 кг 540 гр) впіймав киянин Олег Коров’яковський. Кияни з „Батискафу” постаралися і не підвели свого патрона Андрія Макаревича. Вони посіли перше місце серед 14 команд, обійшовши майже в три рази за кількістю очок тих, хто був за ними. Це – ще один київський клуб АПНОС. На третьому місці – гості з Миколаєва. Кременчужани – на 8 та 13 місцях.
Та, можливо, це й не головне. Адже погода не завадила загальній рибній юшці, якою традиційно частують усіх увечері першого дня змагань. А потім була дискотека від прихильника підводного полювання та директора магазину „Чарлі”. Ніч у палатках, певне, лише додала спартанського характеру Кубку, який вже вп’яте проводиться на міжнародному рівні в єдиному місті в Україні – Кременчуці.
І наостанок слова того ж Макаревича: „Підводне полювання - найблагородніше із усіх полювань, бо в цьому випадку мисливець знаходиться не на своїй території, а риба - на своїй. Тому перемога - справжня. Це вам не по косулях з вертольота стріляти!”

Микола ТИХОМИРОВ