Новини Харкова сьогодні. Більшість харків’ян та гостей міста при згадці назви «Нова Баварія» одразу згадують однойменний броварний завод та легендарне хмільне пиво. Проте сприймати цю частину міста виключно як промислово-пивну околицю — велика помилка.
Видання «Думка» підготувало великий історико-краєзнавчий огляд, який доводить: Новобаварський район має багатовікову історію, яка сягає скіфських часів, зберігає унікальні археологічні об’єкти та пам’ятає події, висвітлені у видатних пам’ятках давньоруської літератури.
Археологічні знахідки свідчать про те, що територія сучасної Нової Баварії була заселена задовго до заснування самого Харкова у XVII столітті.
На території Липового Гаю науковці виявили унікальні для регіону стародавні печі, які використовувалися скіфськими майстрами для випалювання керамічного посуду. Це підтверджує існування тут розвиненого ремісничого осередку ще у першому тисячолітті до нашої ери.
Такі сучасні мікрорайони та селища, як Лідне та Григорівка, за даними істориків та краєзнавців, виникли й повноцінно функціонували ще до того, як на злитті річок Харків і Лопань з’явилися перші фортифікаційні споруди харківської фортеці.
Головною археологічною та історичною перлиною району є Донецьке городище, розташоване на високому березі річки Уди поблизу селища Пилипівка.
Ця пам’ятка археології національного значення має багатошарову історію, але найбільшу славу їй приніс давньоруський період. Більшість авторитетних істориків ідотискують Донецьке городище з літописним містом Донець — важливим прикордонним форпостом Київської Русі.
Саме сюди, згідно з давньоруською поемою «Слово о полку Ігоревім», у 1185 році втік із половецького полону новгород-сіверський князь Ігор Святославич. У тексті твору описано діалог князя з річкою Донець, яка допомагала йому ховатися від переслідувачів. Місто Донець стало першим безпечним руським осередком, де виснажений князь знайшов прихисток і захист.
Новобаварський район (за часів Російської імперії та радянського періоду — Червонозаводський та Жовтневий) відіграв роль справжнього інноваційного хабу для всього міста. Саме тут свого часу з’являлися об’єкти та установи, які задавали тон розвитку всього Харкова:
На території району відкрилася перша в місті станція швидкої медичної допомоги. Крім того, саме тут працювала знаменита очна клініка видатного офтальмолога, професора Леопольда Гіршмана, куди їхали по лікування пацієнти з усієї імперії.
Саме у цій частині Харкова почали функціонувати перший фотосалон, перша масова публічна бібліотека для робітників, а також один із найперших міських кінотеатрів (сінематографів).
Своєю сучасною та гучною назвою район завдячує німецькому підприємцю і меценату Францу Ґершгеймеру.
У другій половині XIX століття Ґершгеймер вирішив збудувати під Харковом надсучасний на той час пивоварний завод. Вибір місця був невипадковим: місцеві джерельні води за своїм хімічним складом та м’якістю ідеально підходили для варіння класичного лагеру та нагадували підприємцю водойми його рідної Баварії.
Завод був зведений за останнім словом європейської інженерної думки, а закладений навколо нього робітничий маєток та саму місцевість почали називати «Новою Баварією». Продукція пивоварні швидко здобула міжнародне визнання, отримуючи золоті медалі на виставках у Парижі та Мадриді, а романтична назва з часом остаточно закріпилася за всім навколишнім житловим масивом та залізничною станцією.
Сучасна Нова Баварія — це складний і багатошаровий організм, де промислова спадщина XIX–XX століть переплітається з давньоруськими легендами та скіфською минувшиною. Це район, який доводить, що за звичними міськими фасадами та промисловими зонами Харкова ховаються пласти історії національного та загальноєвропейського значення.
