Сьогодні у Кременчуці відбувається семінар для громадських активістів, депутатів міськради, чиновників мерії. Оpendata-активістка із Чернівців, журналістка Надія Бабинська-Вірна розкповідає учасникам, що таке «відкриті дані», і як вдається іншим містам впроваджувати їх.
Оpen data означає «відкриті дані», це принцип подачі інформації у машиночитному форматі. Тобто, максимально спрощується обробка величезних масивів інформації, вільний доступ 24 години на добу і 7 днів на тиждень – це вихід із лабіринту бюрократизму і корупції, де Україна блукає давно і довго. Підприємці, наближені до влади, дізнаються про ресурси, умови договорів тощо, а платники податків, які наповнюють бюджет, не можуть отримати інформацію про такі елементарні речі, як закупка ліків за бюджетні кошти, договори із постачальниками продуктів у школи і дитсадки, оплата ремонту доріг тощо. Звісно, можна писати запити і вимагати інформацію, але…
У багатьох країнах світу вирішили робити простіше – влада зайняла проактивну позицію у відкритості даних. Окрім того, що всі дані містяться на відповідних сайтах, порталах, інформація подається ще й у форматі Open data. Ці дані потім використовують журналісти, бізнес, ІТ-спеціалісти розробляють нові ресурси. Портали Оpen data працюють у багатьох державах і нарешті прийшли в Україну. Зауважимо: закон вже є, але, як це часто буває, не виконується. Тому громадські активісти, які називають себе opendata-активістами, і займаються тим, щоб відкриті дані запрацювали якнайшвидше і якісно.
– Для чого потрібні Відкриті дані?
– Відкриті дані потрібні для того, щоб громадяни могли отримати (безпосередньо чи опосередковано через створені застосунки) необхідну інформацію про різні сфери життєдіяльності суспільства (бюджет, дороги, транспорт, дитячі садочки, школи тощо), могли в такий спосіб контролювати та привчати владу до прозорості. Влада ж, в свою чергу, може використовувати відкриті дані для прийняття управлінських рішень, вирішення якихось питань, а також для того, щоб засвідчити свою прозорість та відкритість.
– Чому тоді влада гальмує просування opendata? Лише кілька міст в Україні на сьогодні активно розвивають цей напрямок.
– Скоріш за все це пов’язано з нерозумінням сутності відкритих даних, немає технічної спроможності, поганий стан даних, баз даних в місцевих органах влади, а також, вірогідно, в деяких містах, регіонах, це пов’язано із небажанням відкривати дані.
– Що робити в такій ситуації?
– Тут потрібна спільна зацікавленість. Якщо є конструктивний запит громадськості, є активісти, які грамотно вміють просувати відкриті дані, тоді влада починає активніше шукати ресурси, міські депутати звертають на це увагу і можуть обрати своїм пріоритетом. А коли, за старою совдепівською звичкою, усі жителі міста мовчать, то зміни не відбудуться самі по собі.
1. Що таке відкриті дані? Для кого і для чого вони потрібні? Розрізнення понять «відкриті дані» та «відкритість даних»
2. Відкриті дані у світі. Хартія відкритих даних: чи хоче туди Україна і чи візьмуть її?
3. Перегляд сайту Кременчуцької міської ради (Що там є відкритими даними, а що – ні?). Досвід Полтави та інших міст України.
4. Дорожня карта впровадження Відкритих даних в Україні.
5. Як розвивати відкриті дані у своєму місті. Що можуть робити для цього влада, депутати, активісти?
Інформація про експерта:
Надія Бабинська-Вірна (Чернівці). За освітою – магістр політології. Журналістка-розслідувачка, регіональна кореспондентка Громадського радіо в Чернівцях, регіональна представниця Інституту масової інформації в Чернівецькій та Івано-Франківській областях. З 2015 року долучилася до проекту «Рада» (робота з відкритими даними Верховної Ради України, парламентів світу), брала участь Міжнародній конференції «Comitting to Openness: Parliamentary Action Plans, Standarts, and Data», експертка проекту «Вони голосують для тебе», що створений на основі відкритих даних.
Семінар відбудеться 10 червня у приміщенні Кременчуцької міської ради. Початок о 12.00, конференц-зала №1 (3 поверх).
Прохання зареєструватися, заповнивши форму.
Громадська кампанія «Відкритий доступ» реалізовується за підтримки Міністерства закордонних справ Чехії в рамках програми «Transition» та неурядової організації«NESEHNUTÍ».
