"Зими не буде", якщо цього дуже захочуть коти

1.04.2016, 14:57 Просмотров: 3 074

"Зими не буде", якщо цього дуже захочуть коти

31 березня в Міському палаці культури кременчужани спостерігали за нереальною історією про реальні події

"Зими не буде", якщо цього дуже захочуть коти
"Зими не буде", якщо цього дуже захочуть коти
"Зими не буде", якщо цього дуже захочуть коти
"Зими не буде", якщо цього дуже захочуть коти
"Зими не буде", якщо цього дуже захочуть коти
"Зими не буде", якщо цього дуже захочуть коти
"Зими не буде", якщо цього дуже захочуть коти

31 березня в малому залі МПК народний театр "Арлекін" Кременчуцького педагогічного коледжу ім.А.С.Макаренка переніс глядачів у трепетну казку, написану Віктором Ольшанським та поставлену Тетяною Широкою.

 

Довідка: «Зими не буде» - сучасна казка, написана Віктором Ольшанським в 2005 році. Віктор Йосипович Ольшанський — радянський і російський драматург та кіносценарист. Народився 24 квітня 1954 року. Ольшанський пише в основному для дітей та молоді. Він інсценував кілька казок, написав досить багато кіносценаріїв, один з яких — «Господиня дитячого будинку» — приніс йому популярність в 1980-ті.

 

Актори народного театру "Арлекін" - учні ліцею "Політ" при Кременчуцькому педагогічному коледжі, старшокласники. Звісно, вони не можуть змагатися в майстерності з професійними акторами, але, безсумнівно, склали їм достойну конкуренцію. Як сказав режисер "Троїцького театру" Сергій Ситник, відкриваючи виставу: "Спектакль дуже душевний і головне, що вони грають щиро".

 

Юні актори представили глядачам історію, про "квартирне питання" з незвичним сюжетом. Вірніше, сюжет-то як раз найзвичніший, але ось його герої...

 

На подвір'ї звичайної міської багатоповерхівки росте старе мудре Дерево. А під ним у покинутому кіоску мешкає така ж стара тітка Паша - особа без певного місця проживання, бомж, одним словом. По доброті душевній тітка Паша підгодовує чотирьох бездомних котів: Одноокого, Рудого, Худорбу і Новеньку.

 

Разом їм належить пережити сувору зиму. А у Паші ж, на відміну від її чотирилапої "сім'ї" шерсті зовсім не має, і електрики, і газу... Тільки покинута овочева лавка.

 

Цей спектакль у жанрі притчі театр адресує насамперед підлітковій і молодіжній публіці, щоб разом поміркувати про добро і зло, милосердя і зраду, розпачі і надії. Чотири кішки, дерево, що росте у дворі будинку, і навіть старий автомобіль — всім дарована можливість говорити, відчувати, спілкуватися між собою.

 

Невесела доля бродячих тварин, що живуть на вулиці і годуються турботливою тіткою Пашею.

 

Рудий раніше жив у затишній, теплій квартирі, поки не виявився викинутим на вулицю. З тих пір він безуспішно шукає господиню, не в силах повірити в те, що його зрадили, що він не потрібен. Що ніколи більше не буде власної чистої миски, смачної їжі, пухнастого килимка, на якому так приємно згорнутися клубком біля знайомих ніг.

 

Худорба ж навпаки, ніколи не знав, як це — бути комусь потрібним. Він виріс на вулиці і звик боротися за виживання, втрачаючи кігті і зуби. Для вічно голодного Худого немає нічого ціннішого за їжу — всі думки тільки про те, де розжитися рибою.

 

Одноокий відчуває з боку своїх друзів по нещастю деяку заздрість. Адже він єдиний «рідний» кіт тітки Паші. Він був з нею, коли вона ще жила в селі і мала свій кут. Саме він, негучний і діловитий, здатний брати на себе рішення хазяйчиних проблем: хоч машину сина пригнати, хоч стару подружку привести.

 

Новенька — м'яка і ніжна кішечка, що казна-як прибилася до суто чоловічої компанії. Як справжня жінка, здатна і до людини ластиться, і з усіма відразу котами кокетувати, нікому явно не віддаючи своєї симпатії. Принаймні, до пори до часу...

 

А що ж сама тьотя Паша, на яку вся ця різношерста компанія готова молитися? Ця дивовижна жінка живе в будці з екзотичною назвою «Щи і Фру». Героїня — сама доброта. Але тітці Паші не відмовиш в характері і стійкості — з місцевим дільничним готова посперечатися, до недолугого сина їхати не бажає. Коти — ось найкращі друзі, найвідданіші і вдячні. Тому і дітися нікуди від горезвісної будки — лише тут вони можуть бути нерозлучні...

 

Освітивши п'ятірку головних героїв, придивимося уважніше і до інших — вони грають важливу роль в сюжеті.

 

Поруч з колишнью овочевою яткою, де тітка Паша знайшла притулок, зростає Дерево. Дерево завжди незворушне, адже воно — символ непорушності природних законів. Втім, його спокій час від часу розбурхують невгамовні кішки, що надумали зупинити наближення холодів.

 

Парочка тітки-Пашиних дітей, вірніше, син Петро і його дружина Мовчидурепа - звичайні такі люди: квартира, машина і постійні скандальчики. Від своєї впізнаваності стають ще більш огидними персонажами. Ніби й потрібно матір забрати до себе, бо «від людей соромно», але якщо вона відмовляється, через своїх чотирилапих нахлібників, — то й добре!

 

У сина Петра є старий ФордФокус, який у спектаклі теж знайшов людське обличчя.

 

Не обійшлося і без представника влади - міліціонера! Треба б вже, звичайно, поліцейського, але саме наша доблесна міліція, а особливо кращі її представники — дільничні, ведуть (чи вели?) себе подібним чином. Начебто, нормальна людина, але «при виконанні» кардинально змінюється в негативний бік. У виставі ця метаморфоза дотепно вирішена: є кашкет на голові — грізний, зачитує інструкції і закони, нема кашкета — можна і «за життя» з тіткою Пашею поговорити, і пригоститися чаєм.

 

Нарешті, є ще у виставі єдина Пашина союзниця з ворожого світу людей — Паша Маленька. Дружба виявилася сильнішою за кревні узи. Зустрілися дві літні жінки, рідним дітям не те щоб не потрібні, але не оточені ні турботою, ні теплом...

 

Вистава «Зими не буде!», не будемо обманювати себе... не про кішок... Хоча, маємо надію, що ті, хто лишають тварин на вулиці, все ж зайвий раз подумають, і затерта вже фраза Екзюпері про відповідальність за тих, кого приручили, прозвучить зайвий раз у їх думках. Але все ж ця вистава не про тварин, а про нас. Про людей.

 

Пронизлива сцена фіналу: коти влаштовують «листопад навпаки» – повертають листя, привязуючи його до Дерева. Час з цього моменту перестає існувати. Все завмирає... і тихо падає лапатий сніг. Тут тепер вічно, як на фотознімку, Паша Велика і її коти сидітимуть разом під кроною Дерева, яке вже ніколи не втратить свого листя, а значить, ніколи більше зими не буде.

 

Нагадаємо, що у Кременчуці проходить "Театральна весна", і 2 квітня, в суботу, кременчуцькі глядачі зможуть насолодитися виставою від театру-студії "Лілея" - "Божевільна з Шайо".

Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
  • НОВОСТИ ПАРТНЕРОВ:


Вверх