«Авдіївка перетворюється на другий Донецький аеропорт», – кременчуцькі бійці

16.06.2016, 10:43 Переглядів: 7 563

«Авдіївка перетворюється на другий Донецький аеропорт», – кременчуцькі бійці

Бійці, які стоять на передовій, розповіли «Телеграфу» про «промбергів», про мешканців Авдіївки, які звикли до обстрілів, про «білих людей», «однооких» та про любов до світанків

Українські захисники з авдіївської промзони розповіли "Телеграфу" про ситуацію у найгарячішій точці АТО, а також як загинув 22-річний кременчужанин Олег Довбня.

 

«Промберги» не лише тримають, а й розширюють підконтрольну Україні територію

Невелике місто Авдіївка розташована за 22 км на північ від Донецька. З квітня 2014 року місто контролювали підрозділи так званої «Донецької народної республіки».

 

28 липня 2014 року в ході антитерористичної операції українські збройні сили витіснили сепаратистів. З 22 вересня терористи безуспішно штурмували Авдіївку та обстрілювали її. Починаючи з березня 2016 року бої за Авдіївку посилилися, а обстріли тривають практично щодня.

 

Військовим вдається не лише втримати, а й розширити контрольовану Україною територію. Запеклі бої тут майже не вщухають. За неймовірну відвагу бійців прозвали «промбергами», за аналогією з «кіборгами», які близько року тримали оборону Донецького аеропорту.

 

Бійці 90-го бату розповіли «Телеграфу», що за останній місяць вдалося звільнити дві вулиці, але частина міста залишаться на лінії військового зіткнення. Зараз українські військові укріплюють позиції, окопуються та роблять нові лазівки ближче до супротивника.

 

- Бойові дії схожі з Донецьким аеропортом. Там нас теж обстрілювали з усіх боків, - розповів боєць з позивним «Космос», який захищав Донецький аеропорт.

 

За словами військових, супротивник використовує «однооких» (безпілотників – ред.) для розвідки. А після накриває мінометними обстрілами.

 

Військові з позивними «Таксист» та «Юрец» значили, що стріляють по ним цілодобово.

 

- Зазвичай режим дня пов’язаний із роботою «білих людей» (місією ОБСЄ – ред.). Як тільки вони їдуть – одразу починаються активні обстріли. У хід іде заборонена мінськими домовленостями зброя. Це 120 мм, 122 мм міномети, артилерія, перехресні обстріли з кількох сторін. А у нас секретна зброя – рогатки, звичайні автомати, - додали бійці.

 

Попри цілодобовий обстріл, місцеві жителі не покидають свої домівки. Люди звикли до війни. Навіть вдень чутні вибухи та кулеметні черги.

 

- Люди швидко звикають до всього. Вони звикли до того, що тут стріляють. І в принципі перестають звертати увагу, що може щось прилетіти до їх городу, - стверджують бійці.

 

Немає атеїстів в окопах під вогнем

 

Кошмарити починає ближче до вечора. Із заходом сонця збільшується інтенсивність обстрілів українських позицій.

 

- Ніколи не думав, що так радітиму світанкам і боятимуся заходу сонця. Адже ти не знаєш чи доживеш до ранку, - зазначив кременчужанин з позивним «Максімус».

 

До війни «Максімус» служив у церкві Серафима Саровського у Кременчуці. Військовий розповів, що до армії пішов добровільномобілізованим, адже не міг довго дивитися на події, які відбуваються на сході. Боєць поділився, що не хоче бачити війни у Кременчуці, тому пішов захищати Україну на Донбасі. Після демобілізації планує повернутися до навчання у духовній семінарії та роботи в авто майстерні.

 

- Я і до цього вірив у Бога. А тут в цьому переконався. Був випадок коли хлопці стояли біля захисної споруди, відійшов покурити, через кілька хвилин на тому місці нічого не залишилось, - розповів «Максімус». – У кінці травня ледь сам не згорів. 30 травня ввечері терористи лупонули «термобаром», це РПГ з високою температурою. Тільки почав тушити за допомогою лопати з піском займану будівлю, як вони почали добивати з кулеметів. Воно почало зриватися. Яке там тушити. З «Бароном» встигли дістати лише «джмеля» (вогнемет – ред.). Я вже думав, що заживо згорю в бліндажі.

 

Про Олега Довбню з позивним «Псих»

 

Побратими з теплом згадують 22-річного Олега Довбню, який загинув під інтенсивним обстрілом 25 березня.

 

Побратими розповіли, що позивний він сам собі обрав – «Псих». 25 березня Олег заступив на чергування. Він через отвір у бліндажі дивився у бінокль, як почався обстріл. Один з уламків увійшов у ділянку тіла, не захищену бронежилетом, й уразив шийну артерію.

 

- Кров з нього не йшла. Ми навіть не помітили маленької дірочки. Спочатку думали, що кашель дошкуляє, а виявилося, що уламок застряг, - розповіли побратими. – Після ми радилися з лікарями. Вони сказали, що навіть, якщо б одразу виявили, його врятувати не вдалося.

 

- Він у мене на руках помер, - зазначив «Максімус».

 

Про Героя

 

Олег Довбня народився 23 червня 1993 року у Кременчуці. Олега призвали до лав Збройних Сил України 14 серпня 2015 року. У складі 90 батальйону аеромобільної бригади служив старшим розвідником на території Донецької області, поблизу Костянтинівки. Загинув хлопець у промзоні. 25 березня близько 18 години перед виїздом на бойове завдання телефоном він заспокоїв бабусю: "Я повернуся живим і зателефоную". А вже через півгодини отримав поранення під час артилерійського обстрілу позицій українських військових поблизу Авдіївки.

Автор: Альона Душенко Фото: Ростислав Богданов
Теги: АТО війна
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.

ФРОНТОВІ ІСТОРІЇ КРЕМЕНЧУЖАН:

У цьому сюжеті «Кременчуцький ТелеграфЪ» зібрав інтерв'ю з кременчуцькими бійцями і волонтерами, які своїми очима бачили жахи подій на Сході. Це розповіді про війну, на якій гинули наші захисники, щоб не допустити просування агресора.

Низький уклін всім бійцям. Слава героям! Герої не вмирають!

Читайте також:



Свіжий випуск (№ 11 від 14 березня 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх