Цвинтар елітних мрій у Кременчуці

19.10.2015, 09:48 Переглядів: 9 354

Великі плани побудови елітного мікрорайону на березі озера поховані назавжди. Міська влада забрала землю у забудовника, який не виконав свої обіцянки. Територію колишніх артскладів поділять на садиби для бійців АТО

Влада забрала землю у забудовника


Елітного мікрорайону, про перспективи якого так багато говорили в 2005 році, у Кременчуці тепер не буде. Усе, що залишилося на спогад від тих планів – це величезний фундамент багатоповерхівки, який покинув забудовник.


30 вересня влада остаточно поставила крапку (а точніше перекреслила попередні плани) на побудові елітного мікрорайону, визнавши, що вони ніколи не здійсняться. На сесії міськради депутати ухвалили рішення про розірвання інвестиційної угоди з фірмою ЗАТ «Київміськбуд-1» (корпорація «Столиця» ), укладеної в 2005 році. Фірма бралася за комплексну побудову мікрорайону, однак не виконала своїх зобов’язань відповідно до підписаної з мерією міста угоди: земельна ділянка розміром 87, 85 га не була освоєна. Відповідно до рішення сесії, її вилучать та передадуть до запасу земель міста.


Що далі?


На «Озерний» з’явилися нові плани після того, як бійці АТО у Кременчуці почали масово звертатися до влади по земельні ділянки. Тоді громадські активісти й депутати запропонували ділити не лише ті крихти землі в садибній забудові, які залишилися нерозподіленими, а й передати людям землю в «козирному» місці на березі озера. Щоправда, влада не одразу сприйняла цю ідею на «ура». Під час засідань робочої групи із забезпечення земельними ділянками бійців АТО головний архітектор міста Олександра Волощенко заявляла, що така ідея не відповідає Генеральному плану міста, а внесення змін – довготривала процедура. Крім того, до мікрорайону слід підводити комунікації: там немає ні доріг, ні мереж водопостачання, газу та електрики. До речі, саме з цієї причини корпорація «Столиця» свого часу дала задній хід побудові мікрорайону.

 

Відтак врешті у процесі довгих дискусій влада почала шукати варіант, як перерозподілити ласий шмат землі. Зокрема, звернулася до Кабінету міністрів по дозвіл на позачергове внесення змін до Генплану. Дозвіл був потрібен, оскільки внесення таких змін регулюється законодавством, і міська рада може міняти Генплан лише раз на п’ять років, а з часу останніх змін цей термін не минув.


Відтак, дозвіл Кабміну отримано, і тепер – справа за проектантами. До речі, влада комплексно вноситиме зміни й щодо призначення інших земельних ділянок із тих, що можуть бути розподілені бійцям АТО шляхом жеребкування (така процедура вже проводилася в місті, влада розробила і впровадила цей механізм, зважаючи на те, що на хорошу ділянку може бути по кілька претендентів).


Але всю її ділити не можна: тут розташоване старе покинуте єврейське кладовище. Управління архітектури разом із фахівцями вже обстежило його територію, окресливши межі поховань – і тепер ця ділянка площею 11,9 га стане меморіальним комплексом. Таке рішення теж ухвалила міська рада на останній сесії у вересні.

 

500 ділянок
це орієнтовна кількість, яку міська влада зможе виділити бійцям АТО на території колишніх артскладів. Більш конкретно про кількість можна буде говорити після того, як проектанти розроблять детальний план території.

 

До розподілу землі – мінімум півроку

 

– Проект внесення змін до Генерального плану міста зараз на стадії розробки, ним займається проектний інститут «Діпромісто», – розповіла «Телеграфу» головний архітектор міста Олександра Волощенко.


Процедура є довготривалою, і від її початку до розподілу землі пройде мінімум півроку. Пані Волощенко окреслила основні етапи розробки та затвердження змін до Генплану.


1. Проект з урахуванням змін – інститут «Діпромісто» має представити його до кінця листопада.


2. Громадське обговорення змін до Генплану передбачене законодавством. Планується провести його у грудні цього року. Спочатку винести проект на обговорення робочої групи з питань забезпечення земельними ділянками бійців АТО, потім – на загальноміське обговорення.


3. Експертиза Генерального плану.


4. Затвердження змін до Генплану на сесії міської ради.


5. Внесення змін у зонування території. Тобто район поділять на земельні ділянки (орієнтовно по 6 соток), крім того, будуть передбачені майбутні дороги, інфраструктура. Також від меморіального комплексу (території поховань) до житлової забудови передбачать санітарно-захисну смугу – 50 м.
Розпочате будівництво багатоповерхівки (право власності корпорація «Столиця» на нього не оформила) управління архітектури пропонує добудувати і виділили в цьому будинку квартири воїнам АТО. З урахуванням цього проектанти «Діпроміста» працюють над змінами до Генплану. Всі інші питання – про забудовника, кошти, підведення комунікацій (на які не спромоглася «Столиця») – залишаються наразі відкритими.

 

Занедбані єврейські поховання

 

До території, яку роздадуть бійцям АТО,  не ввійдуть 11,9 га землі під похованнями. Тут буде меморіальний комплекс. Позначка – це умовне місце поховання доньок Ребе Нахмана, на могилу якого в Умані з’їжджаються хасиди

 

Від артскладів залишилися руїни

 

 

Зачатки елітного мікрорайону таки пропонується  добудувати і роздати квартири АТОшникам

 

Вівчарка Лота охороняє єдину хатинку над озером. Тут живе колишній військовий, який служив на артскладах

 

«Дід Максим» із сокирою

 

Журналісти «Телеграфа» побували на території колишніх артскладів. Сьогодні це місце виглядає містично – як майданчик для зйомок кінофільму про якусь знищену цивілізацію. Бетонний фундамент багатоповерхівки нагадує лабіринт – тут добре влаштовувати квест. Навкруги – «місця стоянок диких людей»: випалена трава, сміття, пляшки. Якісь бешкетники-впорядкувальники, як видно, влаштовують тут підпали дуже часто: нам навіть довелося тікати від вогню та диму.


Саме озеро – неймовірної краси та глибини, «дикі відпочивальники», які полюбляють небезпечні стрибки з тарзанок, його не зіпсували. На березі ми навіть побачили прив’язаний до дерева мішок для сміття, як на стежках у заповідниках – наші люди не такі вже й безнадійні, вчаться прибирати за собою.
За всю «екскурсію», яка тривала понад дві години, ми зустріли на артскладах лише шістьох людей.


Один із наших співрозмовників – Андрій Володимирович, який дивиться на озеро. Каже, що живе на Ревівці 13 років, але тут лише вдруге.
– До тих пір будемо жити погано, доки смітитимемо всюди! – обурюється він, показуючи на спиляні дерева, які хтось скинув у воду. – Рятувати треба озеро!
До ідеї роздати землю в цьому пустельному мікрорайоні бійцям АТО він ставиться скептично.


– Особисто я б тут землю не взяв. Тут були артсклади, хто знає, що в цій землі і в самому озері ховається? Люди кажуть, що військові зайві снаряди скидали на дно.


Дорогою наш фотограф Ростислав розповідає, що колись вони тут гуляли компанією вночі. І так було дуже лячно, а для дівчат переповідали історію про здоровезного бородатого «діда Максима», який живе в єдиному будиночку на озері і ночами ходить кругом нього з сокирою…


– Ім’я Максим я сам вигадав, але хтось у тому будиночку і справді живе, цікаво, хто? – каже Ростислав.


Ми поволі наближаємось до будиночку. Неподалік сидить чоловік років близько 40. Як виявилося, він – колишній військовий, служив на артскладах. У той час отримав службове житло в будиночку, де живе вже 12 років. Єдине благо цивілізації – електроенергія (залишилися комунікації від колишніх артскладів). Опалення – пічне, вода та газ – привозні. Будиночку понад сто років, з гордістю каже господар (свого імені він не назвав, зауваживши, що в районі його все одно кожен знає).


– І не страшно вам жити тут, місце ж глухе? – запитую я.


– По різному буває, але краще, ніж на Донбасі, – відповідає співрозмовник. – Буває всяке: то якась п’яна компанія ломиться, але на такі випадки в мене є сокира, хапаю її, і, в основному, це всіх зупиняє. Люди ж у нас далекі від розуміння культури. Є особистий простір – і не треба туди лізти!
Ми трохи ошелешено дивимося на господаря хатинки, несподівано зауваживши, що байка про «діда Максима» має підґрунтя. І питаємо, що він думає з приводу планів влади на Озерний.


– Якщо віддати це людям, вони все приведуть тут до ладу. Не зможуть збудуватися самі – продадуть ділянки, – каже він.


– Але ж місцеві мешканці розповідають, що тут небезпечно, що військові в озері топили снаряди…


– Ото нарозповідають! Не вірте! В 2005 році при розмінуванні знайшли дві авіабомби часів Другої світової війни, а з наших в озеро ніхто нічого не кидав, -каже колишній військовий.


Міська влада, однак, визнає, що перед тим, як передавати землю людям, потрібно буде проводити розмінування.

 

Як усе починалося


«Озерний» започаткували як інвестиційний проект, інвестором міська влада визначила корпорацію «Столиця» (ЗАТ «Київміськбуд-1»), передавши їй функції генерального замовника будівництва.


У вересні 2005 року віце-президент корпорації «Столиця» Світлана Негода повідомила, що перше житло в мікрорайоні «Озерний» з'явиться за півтора року. Першу палю пообіцяли вбити за три місяці. А з цього часу і до початку продажу перших квадратних метрів житла в новому мікрорайоні пройде приблизно півтора року, зазначила пані Негода. Загалом весь комплекс з пентхаузами та котеджами біля озера для багатих і багатоповерхівками для небідних, з інфраструктурою мали збудувати десь за сім-дев'ять років.


«Щороку здаватимемо не менше 73 тис кв. метрів житла. Це своєрідний квартал. Він буде з гаражами і магазинами, дитячими майданчиками і об'єктами соцкультпобуту. У мікрорайоні також збудують школу, дитсадок, аквапарк і набережну», – казав тоді кременчуцький будівельник Віктор Михайлевич, якого корпорація «Столиця» призначила керувати будівництвом.


Наслухавшись обіцянок, у листопаді 2005 року міська влада виділила «Столиці» в оренду 87, 85 га землі. 5% житла забудовник зобов’язувався передати міській раді (для розподілу за квартирною чергою).


Та вбивши першу палю й заклавши фундамент багатоповерхівки, «серйозна корпорація» зупинила роботи.


У 2011 році віце-президент корпорації «Столиця» Валентин Ісак був оголошений у міжнародний розшук Інтерполом за розтрату майна в особливо великих розмірах та підроблення документів. Відтоді «Столиця» в місті не об’являлася.












































Фото: Ростислав Богданов
Теги:
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.

Історія Кременчука



Свіжий випуск

№ 47 від 24 листопада 2022

Читати номер
Попередні випуски
Вверх