В Кременчуці у понеділок увечері в міському Палаці культури із баяном та українською символікою на грудях Віктор Бронюк, лідер гурту «ТіК», співав свої веселі пісні.
Музиканти завітали до нашого міста в рамках всеукраїнського туру, присвяченого 10-ти річчю творчості гурту.
Свій концерт хлопці почали із виконання гімну України – це вже традиція гурту «ТіК». Віктор Бронюк здавався трохи похмурим, проте згодом розвеселився.
Піком веселощів стала пісня «Вчителька», під яку багато хто почав танцювати. А «Сiрожене пiрожено» настільки сподобалось кременчуцькій публіці, що його музикантам довелося виконувати на біс.
Віктор сфотографувався із усіма охочими і роздав автографи. А потім пояснив, чому відпочатку він видавася похмурим.
- Я дуже погано спав: мої друзі-військові з 23-ї бригади, якою ми опікуємося, біля аеропорту (Донецького - ред.). І майже тиждень не виходили на зв'язок, - сказав лідер гурту. - Я дуже переживав. Поспілкувався з ними, то все гаразд, нічого не трапилось. А зараз поспілкувався у вас із прекрасною аудиторією, набрався запалу! Завтра повеземо цей запал в Умань!
Він розповів історію створення однієї зі своїх пісень – «Обігнати Хюндай».
Тут варто зазначити, що ця пісня близька кременчужанам, зокрема, крюківським вагонобудівникам, які виготовляють аналогічні потяги.
– Я ніколи не їздив на Хюндаях, - говорить Віктор. - Був лише на зйомці. Ми довго знімали. Було багато казусів технічного плану. Воно вибухало там, щось шипіло… Я, чесно, прихильник вітчизняного виробника і вважаю, що крюківські потяги набагато кращі!
Торкаючись теми війни, Віктор розповів, що, в разі потреби, «не буде ховатись у погребі» і поділився тим, що ще багато років тому чув від професорів свого вишу.
- Ми живемо у дуже динамічний час, - каже В.Бронюк. - І я пам’ятаю, будучи студентом історичного факультету, часто спілкувалися з деякими професорами. Вони казали, що українці ще не сплатили свою ціну за Незалежність. Я думав: чого ж не сплатили? - все нормально. Але на жаль, напевне, така природа людська: для того, аби щось цінувати, ми маємо щось втратити. Просто хочеться, аби цих втрат будо менше. Хочеться більше говорити про те, що нас об’єднує, ніж роз’єднує, більше зустрічатись з якихось радісних моментів.
Він додав, що неважливо, скільки буде продовжуватися війна, все одно прийде мир: «І нам потрібно більше думати про те, як ми будемо жити далі...»
Більше про те, як Віктор Бронюк написав свою першу пісню, як створив свій хіт «Запах війни» та інше читайте в свіжому випуску «Телеграфу» від 19 лютого.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.