В останні роки невеличка ріка, що тече з боку Піщанського кар’єру через Кривуші до Дніпра, стала міліти й відступати від берегів. Хто в тому винен – природа чи людина – однозначно ніхто не скаже. Але у багатьох селян та дачників з’явилася нагальна потреба у воді – подекуди її просто не стало у колодязях. Повернути повноводність річці вирішив кременчуцький підприємець Сергій Генбач, який нещодавно оселився у Кривушах.
Він закрив греблю, що знаходиться саме під автодорогою з Кременчука на Власівку, неподалік так званої «німецької дороги». Закрив бетонними плитами, котрі призначені для захисту від критичного підняття рівня води в Дніпрі.
– Ми підняли рівень води, вона з’явилася там, де її в останні роки й не було, – каже Сергій. – Заповнилися озера, котрі вкінець зміліли і вже починали смердіти, повернулися качки, чаплі.
Щоправда, все це райське життя відчули на собі лише селяни та дачники, які живуть до греблі. Дачники з кооперативу «Будівельник», які живуть нижче дамби, почали протестувати, що їм не вистачає невеличкого потічка, який витікає з-під плит – його не достатньо, щоб за ніч змити брудну та смердючу воду, яка заходить з Дніпра. Пан Генбач намагався їх переконати, що треба почекати, доки вода почне текти через греблю – мовляв, вона накопичиться і піде до обурених дачників таким самим потоком, який є на початку річки. Проте «раю для всіх» не дочекалися. Навіть коли через греблю почало лити, найбільш активні дачники підняли одну з плит, і накопичена вода почала швидко стікати. За кілька днів рівень води у водоймах вище греблі впав щонайменше на півметра – береги оголилися, а з води тепер стирчить напівжовтий очерет. Станом на 5 серпня потік з-під греблі майже зрівнявся з потоком біля кар’єру. Тепер дачники з «Будівельника» отримають невеличкий потік, який майже зникатиме у випадку припинення скидання води з кар’єру (за відсутності дощів). Мешканці Кривушів, а також «догребельні» дачники вже отримали зміліле русло.
І що робити?
Судячи з усього, домовитися цього року у сторін, що конфліктують між собою, не вийде. Можливо, до наступної весни вони дійдуть згоди – майбутнє їхньої річки залежить саме від них, а не від чиновників, котрі проблему на бачать і не побачать. Сергій Генбач бачить її вирішення у створенні цілої ланки запруд – щоб можна було накопичувати воду весною, а потім регулювати потік. Дачників з «Будівельника» проблеми їхніх колег та селян не хвилюють – їм треба, щоб вода текла, як завжди. Вони праві, але мають зрозуміти, що від їхньої доброї волі залежить не тільки добробут тих, хто живе вище за течією, але й майбутнє самої річки.
