Аналізуй це! Маємо зробити свідомий вибір

22.05.2014, 10:30 Переглядів: 6 620

Аналізуй це! Маємо зробити свідомий вибір

До виборів президента – три доби. Голови пухнуть від політичної реклами, виборчих програм та пафосних обіцянок кандидатів. Та ми можемо подивитися, що вони вже зробили. І порівняти з тим, що обіцяють робити. «ТелеграфЪ» пропонує пригадати, що робили чотири кандидати, які неодноразово побували у владі – кандидати Тігіпко, Тимошенко, Добкін та Порошенко

Сергій Тігіпко:
Наївні політики класно заробляють

 

Аналізуй це! Маємо зробити свідомий вибір

 

Певна частина електорату сприймає кандидата Тігіпка як жертву режиму Януковича. Такої думки дотримуються навіть окремі журналісти. Вважається, що на службі режиму Януковича Сергій Тігіпко втратив політичний рейтинг, власну партію «Сильна Україна» та репутацію ефективного урядовця.
Нагадаємо, пан Тігіпко працював віце-прем’єром та міністром соціальної політики в уряді Азарова (2010-2012 рр.). Саме він, у ролі реформатора, прийняв на себе публічну відповідальність за Податковий кодекс, який настільки обурив українських підприємців, що вони з’їхалися протестувати на київський Майдан.


Вдруге пан Тігіпко скуштував народного гніву за Пенсійну реформу, через яку українські жінки працюватимуть у середньому на п’ять років довше, щоб заробити на пенсію.


Нарешті, заради співпраці з режимом Януковича пан Тігіпко втратив власну партію «Сильна Україна». У 2009 році, перед виборами, він створив цю партію і блискуче провів виборчу президентську кампанію, отримавши третій результат по країні (третій після кандидатів Януковича та Тимошенко). У 2010-му пан Тігіпко розпустив «Сильну Україну» і закликав її колишніх членів вступати до лав Партії регіонів (ПР). Сам він майже одразу став членом ПР.
Якщо подивитися лише на наведені факти, і справді вимальовується невинна жертва режиму – використали людину для реалізації непопулярних проектів і викинули. Наразі кандидат у президенти Сергій Тігіпко пояснює свою співпрацю з Януковичем так: «Я пішов до Януковича, тому що повірив, як повірили всі інші, які голосували за нього!» (Громадське ТБ).


Давайте подивимось, що отримав пан Тігіпко замість того, що втратив. Так, він втратив власну партію «Сильна Україна». Втім, на парламентських виборах 2012 року пройшов до ВРУ за списком Партії регіонів. Його номер у цьому довжелезному списку – № 3.
Так, через історію з Податковим кодексом та Пенсійною реформою пан Тігіпко значною мірою втратив репутацію ефективного урядовця. Зате його статки за цей період зросли у 10 разів.

 

20 млн 261 тис 901, 18 грн
становив сукупний річний доход кандидата у президенти Тігіпка перед початком виборчої кампанії 2010 року (декларація про доходи, подана до ЦВК).


263 млн  579 662 грн становить сукупний річний доход кандидата у президенти Тігіпка перед початком виборчої кампанії 2014 року (декларація про доходи, подана до ЦВК).

 

Таким чином, за чотири роки співпраці з режимом Януковича (2010-2012 рр. – в уряді, 2012-2014 рр. – у ВРУ та в якості заступника голови Партії регіонів) заробітки пана Тігіпка зросли у 10 разів. Тож, за версією «Телеграфа», кандидат більше схожий на прагматичного бізнесмена, аніж на наївну жертву режиму.

 

Юлія Тимошенко:
Небезпечні казки Шехерезади

 

Аналізуй це! Маємо зробити свідомий вибір

 

Щирість чи нещирість?

Кандидат у президенти Тимошенко почала виборчу кампанію з пропозиції не витрачати гроші на рекламу:


– Я звернулася до кандидатів провести цю кампанію без будь-яких роликів, рекламних плакатів. Де серце і душа політиків? Якщо є зайві гроші, віддайте їх на виготовлення зброї, нехай буде новий БТР! – сказала пані Тимошенко, і оголосила, що не витрачатиме кошти на власну передвиборчу рекламу.
Цю заяву кандидат зробила 29 березня – в той тяжкий час, коли на сході України почались сепаратистські заворушення, і громадяни посилали по п’ять гривень на допомогу українській армії. І так назбирали, до речі, 40 мільйонів гривень. Тож заява кандидата Тимошенко була на часі, виглядала патріотично.


Втім, 16 травня портал ЛІГА.net надрукував таблицю витрат кандидатів у президенти на рекламу. І вийшло, що лише на телевізійні ролики кандидат Тимошенко витратила 15 мільйонів гривень (дивись таблицю). Це сума витрат лише за квітень. Результатів по травню ще немає. Водночас ми бачимо, наскільки в останні тижні травня зросла кількість рекламних телевізійних роликів пані Тимошенко, яка закликала не витрачати гроші на рекламу. Отже, є підстави вважати, що витрати в травні будуть більшими, ніж у квітні. Тож армія недоотримає ще кілька БТРів.

 

Аналізуй це! Маємо зробити свідомий вибір

 

Про «війну» з олігархами

На початку своєї виборчої кампанії, 29 березня, кандидат Тимошенко виголосила дві тези:


– Я йду на особисту війну з олігархами! – сказала вона.


– Ніколи ми не зможемо боротися за екологію, поки не подолаємо олігархів. Вони, будучи власниками політиків, ніколи не дадуть зробити модернізацію підприємств, яка б врятувала екологію! – зазначила кандидат.


Потім пані Тимошенко неодноразово повторювала ці заяви у політичних ток-шоу Шустер Live та «Свобода слова», а також під час публічних виступів. Це – слова.


Подивимось на справи. Приклад у нас під боком, прямо під Кременчуком. Називається він Біланівський ГЗК. У Кременчуцькому районі група FERREXPO (засновник – нардеп Костянтин Жеваго) планує будувати Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат. Він стане вже третім в районі. Чимало кременчужан виступають проти цього будівництва через екологічні ризики (загибель річки Псел, утворення карстів та зсувів тощо). Заради будівництва ГЗК мають знищити 13 сіл. Не всі селяни бажають продавати свою землю та садиби і їхати невідомо куди. Та коли дійде до справи, людей відселять. Бо на боці забудовників стоїть Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, які перебувають у приватній власності,  для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності». Він дозволяє відчужувати приватну нерухомість у громадян навіть примусово (ст.15). У тому числі, для «розміщення об’єктів, пов’язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення» (остаточна редакція статті ЗУ). Тобто для розміщення ГЗК, у даному випадку, Біланівського, – адже родовище залізистих кварцитів, яке там розроблятимуть, має загальнодержавне значення.


Автор законопроекту №3682, який і став вищезгаданим законом – лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко. Прийняли закон 17 листопада 2009 року – пані Тимошенко на той час була чинним прем’єр-міністром. Президент Ющенко наклав вето на її законопроект, бо «закон не забезпечує реального захисту прав приватних власників». Втім, «Батьківщина» та Партія регіонів об’єдналися і більшістю голосів (326 голосів) подолали вето Президента. Закон прийняли, він діє.


Листопад 2009 року – це час перед початком президентської кампанії 2010 року. Поінформовані джерела тоді стверджували, що пані Тимошенко «продавила» перед виборами закон «Про відчуження земельних ділянок...» саме заради пана Жеваго, який, за версією ЛІГАДосье, виступав одним із головних фінансистів «Батьківщини» на той час. Навіть якщо це лише припущення, наразі ми маємо закон від пані Тимошенко, який надає можливість компанії пана Жеваго відселяти людей навіть попри їхній спротив. Навряд чи це свідчення боротьби з олігархами.

 

Вже відомо, що Біланівське родовище збираються розробляти відкритим кар’єрним способом – а це не тільки не поліпшить, а критично погіршить, на думку науковців, екологічну ситуацію в районі. Таким чином, маємо місцевий приклад, як насправді реалізується слоган «війна з олігархами за чисту екологію».

 

«Обережно, гази!»
Кандидат Тимошенко сьогодні обіцяє виборцям вибудувати енергетичну незалежність України. В контексті цих заяв маємо згадати про «газові угоди» часів прем’єрства пані Тимошенко. Наразі вона категорично не бажає спілкуватися на цю тему. Журналістці, яка в ефірі програми «Свобода слова» запитала її, чим були «газові угоди» – помилкою чи чимось гіршим – кандидат у президенти категорично відповіла: «Я не хочу, щоб ви мене шантажували цими угодами!».


Втім, газові угоди – це реальні справи, тому їх варто пригадати. 19 січня 2009 року, після переговорів прем’єр-міністра України пані Тимошенко та прем’єра РФ пана Путіна, сторони підписали так звані «газові угоди» про постачання газу в Україну та його транзит нашою територією.
Того ж дня, під час прес-конференції у Москві, прем’єр Тимошенко сказала журналістам, що «вважає умови, на яких Україна уклала з Росією контракт на постачання газу, дуже вигідними» (Інтерфакс-Україна, «Українська правда»).


Між тим, за контрактом, Україна отримала для формульних розрахунків базову ціну у сумі 450 доларів за тисячу кубічних метрів газу – це набагато більше, ніж платили наші сусіди – європейські країни. Крім того, за контрактом, Україна, наприклад, зобов’я­зувалася щороку купувати 52 мільярди кубометрів газу, навіть якщо вони їй непотрібні – інакше штрафні санкції. Це лише кілька позицій «дуже вигідних» газових угод.
Ми так і не почули під час цієї виборчої кампанії, чи вважає кандидат Тимошенко і сьогодні «газові угоди» 2009 року дуже вигідними для України? Втім, експерти та промисловці неодноразово стверджували, що газові угоди 2009 року стали кабальними для України, і з них почався занепад нашої економіки.

 

Петро Порошенко:
Шоколадка з сюрпризом

 

Аналізуй це! Маємо зробити свідомий вибір

 

Есдек і татусь Партії регіонів

Політична кар’єра Петра Порошенка почалася у 1998 році – він став членом СДПУ(о) (соціал-демократична партія України об’єднана). Її кваліфікували як партію, найбільш лояльну до президента Кучми. На думку політичних експертів, незмінним керманичем там був Віктор Медведчук. Новобранець Порошенко дуже швидко увійшов до політради СДПУ (о). Через два роки він залишив СДПУ(о) і створив власну партію Солідарність.


У 2000 році п’ять українських політичних проектів об’єдналися і створили партію Трудова солідарність України. Очолили об’єднання Петро Порошенко, Володимир Рибак (спікер ВРУ при режимі Януковича) та Володимир Ландик. До президії партії увійшли Микола Азаров (двічі прем’єр часів Януковича), Єфім Звягільський та Леонід Черновецький (згодом став «космічним» мером Києва).


У 2001 році партія Трудова солідарність України поміняла назву і стала Партією регіонів (ПР). Очолив її Азаров. А вже у 2002-му ПР висунула в прем’єри губернатора Донецької області Віктора Януковича. Втім, Петро Порошенко у 2002-му вже став членом парламентської фракції «Наша Україна», і одразу увійшов до президії партії Народний Союз Наша Україна (НСНУ).


Наразі політичні оглядачі стверджують, що кандидат у президенти Порошенко збирає команду з колишніх партнерів по Партії регіонів.


Оглядач «Української правди» Сергій Лещенко характеризує ситуацію з регіоналами в команді Порошенка так:


«Приміром, непоодинокі випадки, коли на президентських перегонах членами виборчих комісій за його (Порошенка, ред.) квотами ідуть колишні регіонали, яких йому рекомендують соратники на центральному рівні – як, наприклад, регіонал Андрій Деркач дав Порошенку людей у Сумській області, які на парламентських виборах працювали на Партію регіонів (у 161 окрузі – Ніна Каштальян).


Або в Кіровоградській області на Порошенка в тервиборчкомах працюють люди, які на минулих виборах були висуванцями від Януковича (у 101 окрузі – Людмила Отян, у 103 окрузі – Сергій Коцар)».

 

Порошенко і олігарх

2 квітня австрійська газета Österreich надрукувала повідомлення про таємну зустріч Петра Порошенка, Віталія Кличка та Дмитра Фірташа, яка відбулася у Відні – пан Фірташ сидить там в очікуванні, чи видасть його австрійський уряд американським федералам (у кримінальній справі):


«Винятково таємно та практично непомітно для усіх кандидат у президенти Петро Порошенко та Віталій Кличко зустрілись в Австрії з Дмитром Фірташем. (...) Минулої середи Фірташ задекларував шоколадному барону Порошенку свою підтримку як кандидату в президенти України».


«Українська правда» також повідомила про цю зустріч. Інформація мала неабиякий резонанс. Бо Дмитро Фірташ, за українською класифікацією, – це той, кого називають олігархом. Фірташ – це сумнозвісне РосУкрЕнерго. Зрозуміло, що втаємничена зустріч українського кандидата у президенти з українським олігархом схвилювала суспільство. Адже ми сподіваємось, що українська політика нарешті почне звільнятися від провальних для країни зв’язків з олігархами. І пан Порошенко обіцяє виборцям боротися з корупцією та олігархами. То навіщо він зустрічався з паном Фірташем?


Кандидат Порошенко спершу ухилявся визнавати факт зустрічі, втім 12 травня в ефірі «Свободи слова» визнав таки, що зустріч була. Пояснення надав таке:


«У День народження Володимира Кличка ми з Віталієм Кличком зустрілися у Відні для того, щоб поїхати та привітати його брата. Саме в цей день, у цей самий день там само, де ми зустрілися, був Дмитро Фірташ, – заявив Порошенко.


«Із Фірташем я бачився два рази в житті. Один раз це було у Відні,» – додав він.


Це все, що повідомив про зустріч з олігархом Фірташем кандидат у президенти Порошенко. Предмету зустрічі, та про що реально там йшла мова, ми не знаємо. Утримуючись від необгрунтованих припущень на цю тему, маємо зазначити, що випадковість зустрічі осіб такого рангу видається сумнівною. Ані Фірташі, ані Порошенки випадково на днях народження не стикаються – хіба що цю «випадковість» хтось ретельно готував.

 

Помаранчевий скандал
У 2005 році Петро Порошенко очолював РНБО (Раду національної безпеки та оборони). Залишив посаду внаслідок гучного скандалу, який мав ознаки корупційного. 5 вересня 2005 року держсекретар Олександр Зінченко скликав прес-конференцію, на якій повідомив, що в найближчому оточенні президента Ющенка розповсюджується корупція:


– Слова, що стали лунати останнім часом в критичному плані про оточення президента, потребують персоніфікації. Назву декого. Секретар РНБО Порошенко, перший помічник президента Третяков, кілька їх партнерів, як Мартиненко, цинічно і системно реалізують свій сценарій використання влади у власних цілях... Порошенко, Третяков і компанія, посилаючись на президента, призначають своїх всюди, де тільки можна, свідомо тиснуть на незалежну судову гілку влади, вільно почувають себе у приватизаційних процесах... – заявив він.


Зінченко вимагав звільнити секретаря РНБО Петра Порошенка. Втім, він не надав журналістам жодного конкретного задокументованого факту зловживань з боку згаданих осіб, і не повідомив про жодну порушену карну справу чи перевірку.


Петро Порошенко був на цій прес-конференції. Він також виступив, зазначивши:


– Друзі, сьогодні, напевне, один з важких днів у житті – я надзвичайно розчарований такою поведінкою Олександра Зінченка... Я наголошую, що Олександр Олексійович Зінченко, як держсекретар, мав всю повноту влади в державі для того, щоб довести і притягти до відповідальності всіх тих, кого він згадував в своєму виступі.


Порошенко тоді наполягав, що держсекретар Зінченко не представив громаді жодної розслідуваної корупційної справи.


Наразі Олександра Зінченка немає – він помер у Феофанії у 2010 році від раку крові. Наскільки обгрунтованими були його звинувачення, ми не знаємо. Втім, один факт є – пан Порошенко тоді подав заяву про відставку з посади секретаря РНБО. А трохи пізніше подав позов до суду проти Олександра Зінченка. Суд виграв.


Сам кандидат Порошенко щодо звинувачень Зінченка зазначив у травні 2014 року в програмі Шустер Live, що то був нервовий зрив втомленої тяжко хворої людини. І все.

 

Михайло Добкін:
«Миша, у тебя скучное лицо, тебе денег никто не даст!» (Г. Кернес)

 

Аналізуй це! Маємо зробити свідомий вибір

 

Про кандидата у президенти Михайла Добкіна хочеться написати коротко і зрозуміло. У передвиборчих виступах він обіцяє боротися з корупцією – час зараз такий, народ хоче, щоб з корупцією нарешті поборолися. Кандидат Добкін розуміє народ і обіцяє робити те, що він (народ) хоче.


Утримуємось від припущень щодо того, як пан Добкін боротиметься з цією гідрою. Просто наводимо суми заробітків кандидата. А ви вже самі вирішите, чи мотивують такі заробітки на боротьбу саме з корупцією – тобто, з використанням посади і можливостей, які вона надає, в інтересах третіх осіб.

 

21 млн 095 тис 921 грн
сума сукупного доходу кандидата Добкіна за 2013 рік


82 075 грн
становить заробітна плата
(за декларацією про доходи 2013 р., поданою до ЦВК)

 

Нагадаємо, пан Добкін у 2013 році служив губернатором Харківської області, тобто перебував на державній службі. І заробив аж 82 тисячі гривень зарплати. А де він заробив ще 20 мільйонів «зарплати»? Про це ані кандидат Добкін, ані відповідні контролюючі органи не повідомляють.


Тож маєте самі вирішити, чи поборе кандидат у президенти Добкін корупцію.


«оба-на!»
У 2007-му році Михайло Добкін став яскравою зіркою YouTube. Невідомий жартівник тоді виклав на ресурс відео про те, як Добкін записує звернення до харків’ян. А допомагає йому Геннадій Кернес. Відтоді фрази «Миша, у тебя скучное лицо, тебе денег никто не даст!» та «Тут просто текст немножко по-дебильному написанный!» стали бестселерами.

 

Ця стаття вийшла в тижневику "Кременчуцький ТелеграфЪ" №21 у четвер 22 травня 2014 року після юридичної експертизи ІРРП.

 

За браком газетної площі повну інформацію про 21 кандидата у президенти України розмістити не було можливості. Їх (програми, декларації про доходи, біографії) можна переглянути на нашому сайті у сюжеті «Выборы-2014»

Теги: выборы-2014
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск

№ 2 від 12 січня 2023

Читати номер
Попередні випуски
Вверх