Утопія “малолітніх смоктунків”, або Кілька питань до себе

“Всі знають, для чого: щоб не бути “ мамусенькиним синком”, а бути своїм у компанії, бути веселим та балакучим. А що робити? Всі мої друзі випивають, я що – особливий?!”
“А пам’ятаєш хоча б одне загальноміське свято (чи то День молоді, чи День Незалежності) без спиртного?”
“Особисто я – НІ!”
Коли на День молоді виходиш на місцевий майдан подивитися концерт, бачиш “малолітніх смоктунків” (років 11-12), які ледве тримають у правій руці (бо в лівій - цигарка) пляшку, “по-дорослому” затягуючись, “смокчуть” пивце. Особисто мене це “напружує”. Просто перший бокал шампанського я випив у 15 років, а в 11 років навіть не тримав те пиво. Мені робиться смішно і стає дивно. Власне, що тут дивного?! Кожні п’ятнадцять хвилин по телевізору “крутять” горілчану та пивну рекламу, причому рекламують так, що хоч-не-хоч, а з цікавості доведеться купити і спробувати. Кажуть: “Не п’є лише той, хто духом бідний”. Згоден? Якщо згоден, то це вже перша стадія алкоголізму! Злякався??!!..
“Чи замислювався ти над тим, що жодна прогулянка по місту з компанією, з дівчиною не обходиться без пива?” До речі, після пива твоя дівчина дозволяє себе поцілувати? Якщо “Так” – ти щаслива людина. Бо після випитої пляшки до тебе у гості приходить дядько ПЕРЕГАР. Втім вихід є – збігай купи жуйку, але я вважаю, що вона тобі не дуже допоможе.
Один хлопець сказав : “У нашому житті, крім п’янок, і згадати нічого...” “Раніше молодь була інша,– пробурчить якась бабуся. – Ось при Брежнєві молодь не випивала по дворах, а спортом займалася...” Звісно, бабці сказати легко (точніше – потеліпати язиком). Спорт – діло хороше, але небезплатне.
Допоки у цій країні плодяться “малолітні смоктунки”, добре жити НЕ БУДЕМО. Хоча... Прийшла нова влада, можливо, за деякий час побачимо молодь іншу... Утопія.

Руслан Гордий, 17 років