Що чути в місті?

– Про підвищення цін, про мізерні зарплати. Про те, що обіцяли підвищити пенсію, але її розмір збільшився лише на копійки. А про підвищення зарплат поговорили, і ціни вже полізли догори. Хоч керівництво перед виборами і розпиналося, що все буде добре. А хотілося, щоб краще жилося, і не так для себе, як для дітей та внуків.

– В основному обговорюють російські новини. Наприклад, що Путін додав 250 тисяч при народженні другої дитини. Про те, як свята проминули: на дачах та городах в основному. До речі, у п’ятницю був День медсестри – наше професійне свято. Та пам’ятають про це лише колеги. А так, власне, ніхто й не знає.

– Про вибори досі багато говорять. Я, правда, суджу по своїй родині. Ми обговорюємо результати виборів. Про те, що вже стільки часу пройшло, а досі не сформовано парламент, досі немає прем’єр-міністра. Радує, що в місті достатньо чисто після всіх суботників, які влаштовували підприємства. Сподобалось, що „ТелеграфЪ” започатковував і свою акцію „Чистий четвер”. Весна, настрій хороший, життя йде нормально ...

– Ось тільки пройшов День Перемоги. Про нього люди починають забувати. Покоління учасників війни поступово відходить. Молодь приходить на мітинги. Але вона не захопила того періоду, отож і сприймає цей день, як звичайне свято, як Новий рік. Це так, як відчуття патріотизму. У різних поколінь воно різне. Якщо колишні учасники війни захищали Батьківщину – свій Союз, то зараз нема за кого йти, нікого захищати. Все змінюється.

– Про заробіток, якого не вистачає. Те, що обіцяли, ніхто нічого не зробив. Казали, будуть надавати допомогу розвитку малого бізнесу. А виходить, що я ще не заробив, а вже повинен заплатити. Це нормально? Для того, щоб працювати, я „вкинув” $700. Коли я їх поверну? Виходить, вартість проїзду опускають, а пальне „підіймається”. І бізнес виявляється невигідним, якщо маєш одну машину чи маршрутку. Надто багато вимог, а заробітку немає. І проблема ця загострюється, як для підприємців, так і на заводах, і на ринку.