Кременчуцька пісня дісталася головної міської сцени

Чи часто кременчужани можуть таким похизуватися? Мабуть, ні. А він вийшов зі своїми друзями та заграв – впевнено, гучно, відверто. Разом із групою Вадим грав для майже заповненого залу пісні з минулорічного альбому. Дехто із слухачів їх знав – підспівував. Під час ліричних композицій люди світили не мобілками, а запальничками. Слухачі поринули у знайомий світ – маленькі квартири із маленьким та великим коханням, кременчуцькі вулиці із суєтою, сумними перехожими, наркоманами… Світ невтілених можливостей, думок про краще життя та набуття мудрості шляхом набивання синців.

Слухачі гучно аплодували після кожної пісні, а наприкінці концерту дівчата побігли здобувати автограф Вадима.

Жанр своєї музики виконавець називає неформатом. І дійсно – вона надто гучна та жива для попси, але надто рівна для року, а у текстах – роздуми та емоції звичайного кременчужанина. «Він звичайний трудяга – один із багатьох українських громадян, які те й роблять, що цілий день працюють аби добути їжу та інші радощі життя» – це цитата з Інтернет-сайту Вадима, де також можна скачати його пісні, якщо не хочеться витрачати гроші на дищк, або яекати ниступногж концерту…