Уже місяць ми розповідаємо вам про перебіг Битви за стадіон «Політехнік». Конфлікт виник через те, що державний Кременчуцький політехнічний університет, якому належить стадіон, не має достатніх коштів на його утримання. А нардеп Бабаєв, він же – почесний президент футбольного клубу «Кремінь» – може знайти гроші, але не має власного стадіону. От нардеп і затявся – віддайте стадіон в оренду моєму клубу! А ректор університету зі свого боку уперся – не віддам, закон забороняє. Ну, позиція ректора зрозуміла – Розпорядження Кабміну № 405-р, дійсно, забороняє здавати в оренду об’єкти державної власності. Але чому нардеп вимагає лише оренди? Невже не можна порозумітися? От ми пішли і запитали його про це.
Нардеп зустрів нас енергійним рукостисканням. І розповів, що у Москві відвідував ресторан «Золоте теля». І там йому страшенно сподобався лозунг при вході: «Пора послужить Отечеству! Доставайте деньги, господа!» Саме це він планує запропонувати кременчуцьким бізнесменам – користуючись досвідом незрівнянного Остапа Бендера. Треба ж якось будувати європейський стадіон у Кременчуці?! Ми трохи пореготали, уявляючи, хто з бізнесменів виконає роль «душки» Кислярського з його сакраментальною фразою: «Скажите, а двести рублей не могут спасти гиганта мысли?»
А далі вже було не до сміху.
Олег Бабаєв, для «Телеграфа», субота, 26 квітня:
– Пане Бабаєв, як стало відомо «Телеграфу», через урядові кола ви знайшли спосіб, як отримати стадіон «Політехнік» в оренду – навіть без згоди університету?
– Так, ми з першим віце-прем’єром Турчиновим знайшли вирішення проблеми.
– Ви маєте на увазі окрему Постанову Кабміну?
– Такий варіант розглядався.
– Скажіть, а вас не хвилює, що через цю примусову оренду університет майже гарантовано втратить свій стадіон – а, відповідно, і IV рівень акредитації, який дозволяє готувати у Кременчуці магістрів?
– Я вкрай здивований та обурений тим, наскільки несправедливо витлумачили мої слова! Мова взагалі не йшла про привласнення стадіону! Хіба я там збираюсь будувати багатоповерхівки? Я просто щиро хочу, щоби в Кременчуці був стадіон європейського рівня. Щоб там грала команда «Кремінь», щоб там займалися футболом діти – а не тинялися по підворіттях! І я цього досягну!
– Власне, у нас немає сумнівів, що досягнете. Ви вже продемонстрували місту, що можете і McDonald’s поставити там, де вирішили, і Міський сад отримати під будівництво та реконструкцію. Можливо, зараз саме час продемонструвати не лише силові якості, а й стратегічне мислення? Наразі стадіону, дійсно, конче потрібен капітальний ремонт. А стадіон потрібен «Кременю». Але якщо через цей шикарний ремонт університет втратить свій статус і кременчуцькі діти муситимуть їхати закінчувати освіту деінде, вам не подякують.
– Знаєте, я слухаю і думаю – якщо оренда дійсно настільки загрожує університету та його статусу, нізащо не можна допустити, щоб університет втратив стадіон. Згоден – треба шукати інший варіант.
– Власне, такий варіант існує – угода про співробітництво та спільне використання стадіону. Вона може бути укладена між університетом та міською владою. Угода передбачає вкладання у розвиток стадіону переважно благодійних та бюджетних коштів – без права відчуження частки, пропорційної вкладеним сумам. Чи згодні ви її підтримати?
– Безумовно! Більше того, як народний депутат, я готовий сам обійти кременчуцьких директорів – починаючи від Приходька до малого бізнесу. Я присягаюся, що добуду кошти на нормальний ремонт – і бюджетні, і благодійні. Переконаний, ми знайдемо необхідні 12-13 мільйонів гривень. І я готовий підтвердити це на сесії міськради, прилюдно!
29 квітня, на черговій сесії міської ради, народний депутат Олег Бабаєв виступив із заявою щодо стадіону «Політехнік». Наводимо її фрагмент:
– Я хочу сказати наступне. Народні депутати приходять і йдуть. Луганські ректори теж приходять і йдуть. Але залишається наш кременчуцький університет, де навчаються 11 тисяч студентів, та наші з вами добрі справи. Тому я як народний депутат підтримую рішення шановного міського голови та ректора університету укласти угоду про спільне використання стадіону «Політехнік». Думаю, ми зможемо укласти нормальну угоду, чітко прописати у ній права та зобов’язання сторін – найбільше мене хвилює доля команди «Кремінь», її право грати та тренуватися на цьому стадіоні. Я докладу максимум зусиль, щоби знайти бюджетні та благодійні кошти – якщо треба саме так. І дуже сподіваюся, що шановний Микола Володимирович, наш голова, виступить «об’єднуючою ланкою» між мною та університетом.
Отже, завжди жорсткий нардеп продемонстрував місту готовність до компромісу – якщо це стосується студентів. Тепер доля університету, стадіону та міського футболу залежить від трьох осіб – ректора Загірняка, нардепа Бабаєва, міського голови Глухова. Якщо панове дійсно воліють убезпечити університет та водночас капітально відремонтувати стадіон, вони укладуть угоду про співпрацю. Якщо ж реальні цілі відмінні від декларованих, угоди не буде. Про це ми і розповімо вам десь тижні за два. Отже, до нових хвилюючих зустрічей. До речі, «в каком полку служили? Придется послужить Отечеству! Крепитесь! Тайна вкладов гарантирована!!!»
