Сьогодні, 15 вересня, у Кременчуці попрощалися з 27-річним старшим стрільцем Олександром Івановичем Бардаковським.
Народився Олександр Бардаковський 10 вересня 1995 року, у Кременчуці. Тут проживав та навчався у гімназії №19.
29 квітня 2023 року Олександра призвали на військову службу Кременчуцьким РТЦК та СП по мобілізації.
7 вересня під час виконання бойового завдання Олександр Бардаковський загинув у районі населеного пункту Керамік, Покровського району, Донецької області. Причиною смерті стало уламкове поранення голови. Військовий не дожив до свого дня народження три дні, йому мало виповнитися 28 років.
— Рідні в печалі й жалобі, так, як і всі ми з вами. Оскільки розуміємо, яка це величезна втрата для українського народу. Він своїм тілом став, як стіною, між навалою російської орди та нашим спокійним і незалежним майбутнім наших дітей. Ми бажаємо Царства Небесного душі його і спокою рідним, тому що немає нічого вищого, ніж полеглий у бою солдат, — говорить військовослужбовиця Любов Телятник.
Багато людей прийшли провести Олександра Бардаковського в останню путь. Серед них друзі, однокласники, сусіди та рідні загиблого.
— Ми знаємо Сашка з самого дитинства, разом навчалися спочатку у школі №19, потім у школі №13. Він завжди був готовий допомогти та був чуйним. Останній раз він вийшов на зв’язок 4 вересня, а 5 вересня було останнє повідомлення від нього. Ми будемо його завжди пам’ятати та провідувати, — говорять, доповнюючи одне одного, товариші загиблого Андрій та Сергій.
Прийшли попрощатися з Олександром і його друг Денис разом зі своєю мамою Тетяною.
— Він був мені, наче другий син, вони дружили з моїм сином дуже довго. Він дуже-дуже добра людина, чуйна. Як би йому на душі не було тяжко, він завжди йшов із посмішкою, завжди казав, що все прекрасно та все добре, найсвітліша людина. І як син каже, наче відірвали шматочок душі. Я пам’ятаю, як він прийшов перед походом у військкомат, ми посиділи, поговорили. Він вийшов, я похрестила його, а він повернувся, посміхнувся та помахав рукою, — говорить Тетяна.
— Як би не було погано — у нього все добре. Він завжди був позитивний. Він все одно завжди з нами, — говорить друг загиблого Денис.
Після прощання у МПК панахиду відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали військового на Алеї Слави Свіштовського кладовища поряд з іншими захисниками України.
В Олександра Бардаковського залишилися мати та брат.
