Covid-19 в Україні/Кременчуці
Дані МОЗ України. Оновлення: 02.07.2020 08:50
Підтверджені:
Україна45887
Кременчук119
Хворі:
Україна24649
Кременчук7
Одужало:
Україна20053
Кременчук108
Померло:
Україна1185
Кременчук4

«Протигазом зачепився за стійку й залишився живим» - зі спогадів ветеранів Другої світової війни

10.05.2019, 16:02 Переглядів: 5 368 Коментарів: 1

 

Ветерани, які пройшли через горнило війни, розповіли «Кременчуцькому Телеграфу» як зустрічали 9 травня 1945 року та що бажають молоді

Біля меморіалу «Вічно живим», 9 травня, кременчужани зібралися, щоб вшанувати пам'ять полеглих у Другій світовій війні та привітати живих переможців. Серед почесних гостей, які сиділи на лавах у перших рядах залишилося лише одиниці тих хто став свідком тих подій та зміг розповісти. “Телеграф” поцікавився у ветеранів, як вони зустрічали 9 травня 1945 року, що сниться їм по ночах та що бажають молоді.


Темно синій кашкет, такого ж кольору піджак й засмучений погляд. Дідусь ледь доходить до вічного вогню, щоб віддати шану та вклонитися полеглим. Федора Хоменка війна застала 19-річним парубком, який у серпні 1941 року лише вступив до лав збройних сил. Федір Якович родом з Миргорода, майже з перших днів війни пішов до армій й став на захист батьківщини.


Федір Якович пройшов аж до самої Німеччини, отримав медаль за взяття Кенігсберга (зараз Калінінград Росія - ред.), а 9 травня 1945 року зустрів у німецькому місті Грайфсвальд. Федір Хоменко зізнався, що в той день радів, що залишився живим.


- Тоді я подумав, добре, що залишився живим. - поділився 96-річний Федір Якович.


Ветеран Другої світової війни вдячний молоді за пам'ять й побажав, щоб молоді не довелося воювати й в цей у нього на очах знову з'явилися сльози.


 

На фото ветеран Другої світової війни Федір Хоменко


Іншого ветерана Другої світової війни впізнати легше - невеличкого зросту, у військовий формі та з медалями на грудях. Федору Костянтиновичу Моргачову було лише 17 років, коли його призвали в армію. Він працював у колгоспі, був бригадиром вже у 16 років. Федора Костянтиновича у 17 років його призвали в армію й з Уралу Російської Федерації, звідки він родом, відправили до Севастополя, де служив мінером. Там його життя “захилинуло” море, яке стало частиною життя.


- Життя було важким, багато пройшов. У 1944 році на кораблі було нещастя - потрапила торпеда у кормову частину корабля. Від вибуху торпеди загинули мінери, залишився лише інженер, який був на бойовому посту і я. Від удару вибуху Петра підкинуло у повітря, а я протигазом зачепився за стійку корабля й залишився живим. - розповів Федір Костянтинович.


9 травня 1945 року ветеран зустрічав на кораблі.


- Ми кричали ура, коли дізналися про перемогу, - додав 92-річний Федір Костянтинович.

компанія «Інтера Люкс»

Коментарі: 1

4 131
10 мая 2019 17:26

Правдива історія, напіванекдот.

У відомого льотчика, який був першокласним асом без ніг, запитали:

-Як ви запамятали перше 9 травня?

-Прокинувся, з"їв півбанки американської тушонки, решту залишив за вікном. Після обіду доїв решту тушонки, і вечір провів на горшку.

-Зачекайте, а як же радість перемоги на війні?...

-... а про війну не розповідають!


6 18
Коментувати статтю можуть тільки зареєстровані користувачі.
Будь-ласка, УВІЙДІТЬ або ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:



Вверх