Кременчужани в рамках ініціативи «Спільні прогулянки Кременчуком» відкрили для себе нові околиці старого Кременчука.
Цього разу екскурсію для жителів та гостей Кременчука провів Тарас. Він розповів багато цікавого:
- Річка Крива Руда, яка біля Троїцької церкви, раніше зливалася з річкою Сухим Кагамликом. У повоєнні роки Крива Руда і Кагамлик у районі міста частково засипані й річка припинила біг у Кременчуці старим руслом, тепер Крива Руда – ліва притока Дніпра. Це одна з найбрудніших річок міста, хоча минулого року тут помітили двох видр – чистолюбивих тварин.
- Після підкорення космосу у 1961 році у Кременчуці у сквері Космосу хотіли встановити пам’ятник космонавтам, але з часом від цієї ідеї відмовилися та встановили пам’ятник комсомольцям. Тепер сквер належить території Троїцької церкви, а пам’ятник комсомольцям попри декомунізацію залишається на території церкви.
- Кременчук один з 5 міст хто отримав трамваї. У бельгійському конкурсі в ХІХ ст Кременчук разом з Києвом, Житомиром, Севастополем та Єлисаветград отримали тролейбуси. У місті було три гілки направлення трамваїв, вони включали всі необхідні об’єкти: залізничну станцію, порт, земську лікарню та училища.
- Графіті Шевченку вже історія. Його відкрили у березні 2014 році після Революції гідності. Ескізів графіті було до речі два: один з молодим Шевченком, як на 100 гривневій купюрі та той який зараз зображений. Стрит-арт «Погляд», який знаходиться поруч також планувався кілька років тому інакшим. Кременчуцький художник Сергій Брильов спочатку планував зобразити погляд Надії Савченко, але після її звільнення з полону графіті змінило суть на погляд військових та людей, які пережили бойові дії.
- Башта щастя – водонапірна башта найвища точка Кременчука у 50-х роках минулого сторіччя. За повір’ям, якщо подивитися на неї коли їдеш на роботу – день вдалий, а коли їдеш з роботи – проблеми залишаться на роботі. Зараз серед руферів існує проблема, яка найвища точка міста. Одні говорять, що найвища точка Кременчука – труба на електростанції, її висота 260 метрів.
Біля меморіалу «Вічно живим» краєзнавець Євген Бергер додав кілька цікавих історій з трагічної сторінки історії Кременчука у роки Другої світової війни:
- Полонені з концтабору відновлювали Крюківський міст. В районі Водоканалу для них був червона огорожа з гвіздками, де вони вішали свої торбинки. Люди у ці торби кидали сало, хліб та цигарки, щоб якась рятувати життя полонених. Одного разу у торбу підкинули саперні ножиці. Тієї ночі з табору втекло 50 осіб, їх майже усіх виловили. З того часу комендант заборонив носити їжу у торби.
- При вході в Міський палац культури зроблена мозаїка зі своєї історією… У Другу світову війну, коли перший час німці відпускали українців додому з полону. Кременчужани підгодовували полонених називаючи їх своїми братами, синами або батьками. Одна з таких кременчуцьких родин приютила у себе вірменина Мовсісяна. Він пообіцяв, що коли повернеться після проходження служби в армії одружиться з донькою своїх рятівників. Слово він своє дотримав. Повернувшись до Кременчука у відпустку побачив, що йде будівицтво палацу культури, й вирішив віддячити приславши сюди бригаду вірмен. Вони зробили композицію при вході у білетні каси Міського палацу культури.
