Кременчужани вшанували Героїв, які пройшли пекло Іловайська

Біля пам’ятника Героям АТО та меморіального знака загиблим в Іловайському котлі вшанували кременчужан, яким вдалося повернутися і тих, хто залишився на полі бою

29 серпня кременчужани у третю річницю Іловайської трагедії вшанували героїв, які пройшли пекло котла. Біля пам’ятника Героям АТО та меморіального знака загиблим в Іловайському котлі, який відкрили минулого року, вшанували кременчужан, яким вдалося повернутися і тих, хто залишився на полі бою.

Ще 5 років тому ніхто не думав, що наш однокласник, сусід чи друг дитинства стане на захист України від російського окупанта.

За офіційними даними в Іловайську загинуло близько 300 осіб, але за словами свідків – загиблих близько тисячі. Серед них і 10 кременчужан, які стали воїнами Небесного братства:

– Андрій Деребченко
– Олексій Борищак
– Антон Кирилов
– Олексій Древаль
– Юрій Дудка
– Степан Усс
– Дмитро Назаренко
– Олександр Карпенко
– Антон Бутирін
– В’ячеслав Іонов (рідні проживають у Кременчуці, сам боєць народився у Луцьку)
– Василь Милащенко (родом з Дніпропетровщини, рідні проживають у Кременчуці)

Минуло три роки від Іловайської трагедії, але досі не всі полеглі Герої поховані. Доля ще одного кременчужанина, Ігоря Ткаченка, залишається невідомою.

Два кременчужанина числятся без вести пропавшими в зоне АТО

Сержант батальйону «Донбас» Олег Штефан, який 4 місяці побував у полоні розповів:

– Три роки назад, саме 29 серпня, ми потрапили в полон. 44 дні пробули в підвалі СБУ Донецька, згодом «Моторола» передав нас в Іловайськ до «Гіві». Віра в те, що наше діло праве тримала нас. У полоні нас підтримувала віра кременчужан та рідних. 26 грудня нам сказали: «собирайтесь укропы, вас будут менять». Під’їхало 4 урали й нас у терміновому порядку погрузили в машини. Ми пам’ятаємо і ніколи не пробачимо.

Військовий медик Олександр Кравченко, який допомагав пораненим зазначив: «Я бачив смерть побратимів, бачив велич і силу духу українського народу. Україна це не просто місце на карті, це наше небо, земля, наші люди».

Міський голова Віталій Малецький додав, що дуже важко говорити дивлячись в обличчя загиблих кременчужан, яким не було й 30 років:

– Вони говорили своїм рідним, що їх мобілізували, але йшли добровольцями. Вони йшли, щоб повернути мир на нашу землю. Сьогодні ми ще раз переосмислюємо помилки, які допустили тоді. Історія розставить крапки і визначить винних, але вона вже зараз визначила героїв, які зі зброєю повертали українську землю. Мир на українську землю можна повернути лише тоді, коли український прапор повернеться в зруйновану іловайську школу, повернеться в Крим.

Поки зачитували імена загиблих кременчужан в російсько-українській війні мами і дружини загиблих першими покладали квіти до підніжжя пам’ятника. Після них вже вшанували пам’ять міський голова з заступниками, депутатами, побратими, бійці 107 полку, нацгвардійці та кременчужани.