Компослуги – без жодних гарантій

Водоканал відмовляється укладати договори на послуги з мешканцями багатоповерхівок. Формально підприємство праве: існують зачіпки в законах, які визнав і суд. Але при цьому водоканал бере з людей гроші за послуги і нічого їм не гарантує… Найгірше ж те, що таким самим шляхом можуть піти і міськгаз, і «Полтаваобленерго», і «Теплоенерго»… А міська влада нічого не робить для того, аби захистити права мешканців: укласти договори на послуги, щоб мати гарантії їх якості.

Кременчужанка – проти водоканалу

У квітні Тетяна Пастухова, як і годиться, пішла платити за комунальні послуги за березень. За воду з неї чомусь нічого не взяли – не виставили рахунок. Зате через кілька днів по тому їй принесли з водоканалу папірець з вимогою погасити борг за лютий та березень – усього 104 гривні з копійками. Кременчужанка обурилася: як це так? За лютий давно оплачено. У квартирі – лічильники води, пані Тетяна регулярно передає їх показання водоканалу і регулярно платить. Які борги? І чому така велика сума? Як каже Тетяна Пастухова, у абонвідділу водоканалу їй пояснили, що термін повірки її квартирних лічильників води вичерпався у січні. І тому їй тепер виставляють рахунки за нормою споживання. За лютий – доплата, а з урахуванням квітня буде вже 149 гривень. Споживач обурилася: чому вона тепер має переплачувати за послугу? Чому сусідам надходило попередження від водоканалу щодо терміну повірки лічильників, а їй ні?

Почала з’ясовувати стосунки з абонвідділом. Та це виявилося непросто: адже договір з водоканалом у пані Пастухової не укладений. А відповідно, і спитати, чому їй не надіслали попередження щодо лічильника – практично ні з кого! Немає договору – немає й відповідальності того, хто послугу надає. А не заплатиш – так відключать каналізацію «Спрутом» Такі нині стосунки водоканалу зі споживачами.

Аби надалі мати не лише обов’язок платити, але й право вимагати якісні послуги та цивілізовані відносини з тим, хто їх надає, пані Тетяна та ще вісім її сусідів звернулися письмово до КП «Кременчукводоканал». Вони просили укласти з ними договори на надання послуг. Натомість їм відмовили.

Чому водоканал відмовляється укладати договори

На своє звернення Тетяна Пастухова отримала відповідь. «Пропонуємо Вам звернутися з питанням договору до балансоутримувача Вашого будинку» (тобто ЖЕПу – ред.), – сказано у листі водоканалу.

Ухиляючись від укладення договору, водоканал оперує Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Зокрема, стаття 29 цього Закону «Особливості укладання договорів у багатоквартирному будинку» передбачає наступне:

1. Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

2. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Також водоканал посилається й на Закон «Про питну воду та питне водопостачання».

У відповіді водоканалу на інформаційний запит «Телеграфа» зазначено, що статтею 19 цього Закону «Передбачено чіткий перелік споживачів, яким послуги з питного водопостачання надаються на підставі договору. Власники квартир багатоквартирних будинків до даного переліку не відносяться».

«Телеграф» подивився текст Закону. Дійсно, споживачами визначені власники приватних будинків і підприємства, «у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд, і до обов’язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення».

Споживачів посилають… до ЖЕПу

Що ж маємо в підсумку в Кременчуці? Балансоутримувачами (до яких рекомендує звертатися водоканал по договори) є ЖЕПи «Автозаводське» і «Крюківське». Однак уже два роки ЖЕПи в Кременчуці лише обліковують житло і не надають жодних послуг! Навіть послуга з утримання будинків (якою раніше переймалися ЖЕПи) – тепер повноваження приватних управляючих компаній «Житлорембудсервіс» та «Добробит». Так визначив виконком. І зараз управителі укладають договори з мешканцями на «свої» послуги, але не на воду. Також можна укласти з управителями додаткові договори на повірку лічильників – за окрему плату. Відповідне рішення у минулому році ухвалив виконком, і навіть провів конкурс на послугу.

– Якби люди уклали договори на повірку приладів обліку з управляючою компанією, як це визначив виконком, в них не було б жодних проблем, – каже Олександр Пісковий, заступник гендиректора КП «Кременчукводоканал».

Отже, рішення виконкому щодо повірки лічильників «розв’язало руки» водоканалу: зняло питання про відповідальність за повірку лічильників води. Але нічого не дало споживачам. Бо, по-перше, ціна за повірку лічильника (повний комплекс робіт) складає 142 гривні (це як вартість двох третин нового водоміру разом із монтажем, «Телеграф» писав про це в №25 у матеріалі “На конкурсі перемогла дорожнеча”, №25 від 18.06.09 ). По-друге, договір на лічильник – це ще не договір на саме водопостачання! Адже в будь-який момент у мешканців міста може виникнути питання про якість водопровідної води. І що з цим – нас знову відправлять…до ЖЕПу?

Тетяна ПАСТУХОВА, пенсіонерка-вчитель (до речі, вона як споживач свого часу судилася з ЖЕПом з приводу перерахунку, і суд виграла):
– Я подивилася в Інтернеті: водоканали Луганська, Одеси, Дніпропетровська навпаки, просять людей укласти з ними договори, надсилають приписи щодо повірки лічильників, а деякі пропонують послугу повірки споживачам. У Сумах – 80 тисяч абонентів (як і в нас), і там встигають надсилати всім попередження щодо лічильників, а наші – не встигають. Я задала питання: чому мені не принесли попередження? Заступник директора водоканалу Віталій Одношевний відповів, що мені не пощастило. Ще сказав, мовляв, всі інші водоканали, які я навела у приклад – банкрути. Бо збирають 50% коштів за воду, а наш водоканал – 80%. Але як можна за рахунок таких, як ми, пенсіонерів, які пропустили термін повірки лічильників, поповнювати свій бюджет? Майже всі мешканці мого будинку, котрих, як і мене, «покарав» водоканал, – пенсіонери. Я сумлінний платник. І борг, виставлений водоканалом, оплатила. Але тепер я і ще вісім мешканців будемо звертатися щодо перерахунку і укладення договорів. Якщо буде потрібно – підемо й до суду

Міськвиконком і водоканал по-різному читають закон

Олександр ЛЮБЕНКО, начальник управління житлово-комунального господарства:
– Відповідно до рішення виконкому №879 від 16 серпня 2002 року водоканал визначений виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення. Рішення виконкому – чинне, його ніхто не скасовував. Цим же рішенням водоканал зобов’язали укласти договори з усіма споживачами. Я вперше чую про те, що водоканал відмовляється укладати такі договори. Це їх прямий обов’язок! Я обов’язково з цим розберусь. Принаймні, в самого є договір з водоканалом на послуги, як і з іншими виконавцями послуг.

Олександр ПІСКОВИЙ, заступник гендиректора з правового забезпечення КП «Кременчукводоканал»:
– Рішення виконкому, що визначає КП «Кременчукводоканал» виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення було прийняте 16.08.2002 року. Але в червні 2004 року був ухвалений Закон «Про житлово-комунальні послуги». Пунктом 4 статті 7, зазначеного закону, передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування відноситься визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону. На сьогоднішній день в нашому місті не визначено виконавця послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізованого опалення у відповідності до п.4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

– Якщо водоканал не є виконавцем послуг, то на якій підставі це підприємство збирає гроші з людей за послугу? Чому бере лічильники споживачів на облік, знімає показники?

– Рішення виконкому про збір коштів було прийняте у 2000 році виконкомом як експеримент – до законодавчого врегулювання питання. У 2004 році це рішення було продовжено. Тому ми й беремо лічильники на комерційний облік. Інакше як ми нараховуватимемо оплату за послугу? І зараз ми звертаємося до споживачів через пресу, щоб контролювали міжповірочні інтервали лічильників самостійно. Коли лічильники опломбовують, акти постановки їх на комерційний облік видають споживачам. Там зазначена дата наступної повірки (через три роки). Водоканал не в змозі утримувати штат працівників, котрі зможуть рознести споживачам повідомлення про термін повірки лічильників. Поки ми могли, ми це робили. Але зараз у нас 80 тисяч абонентів, які мають прилади обліку.

Суцільна безвідповідальність

Знаєте, що нас найбільше насторожило в аргументах пана Піскового, як представника водоканалу? Твердження, що в Кременчуці взагалі не визначені виконавці послуг не тільки по холодній воді та водовідведенню, але й по гарячій воді, газо- та електропостачанню. А отже, і «Полтаваобленерго», і «Теплоенерго», і міськгаз у будь-який момент можуть «відмовитися» від своїх договорів – за прикладом водоканалу. Крапки у цій історії могла б розставити міська влада: привести все у відповідність до діючих законів. До речі, у планах регуляторної діяльності виконкому третій рік поспіль планується визначення (заново) виконавців послуг. Але це й досі не зроблено. Чому? Як сказав один чиновник виконкому: ні ЖЕПи, ні управляючі компанії теж не можуть бути виконавцями послуг. Бо не можуть гарантувати якісні параметри ні води, ні тепла, ні газу… До того ж, і мешканцям договори у такому вигляді не вигідні. Бо тоді фактичні постачальники послуг (води, тепла, газу) за борги відключатимуть цілі будинки, як це нині часто відбувається в ОСББ (об’єднаннях співвласників багатоквартирних будинків).

Закон і коментарі

Основний документ для споживачів – Постанова Кабміну №630 від 21.07.05 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення». Що гарантуэ ця постанова – читайте тут.

Що з цим робити?

Ми ледь продерлися нетрями багаточисленних законів, постанов та роз’яснень щодо прав споживачів у комунальній сфері. Очевидно одне: закони та підзаконні акти суперечливі, конфліктують між собою, а страждають від цього споживачі. Бо їх позбавляють гарантій на якість послуг, на інформацію про обсяг цих послуг та умови їх оплати (як у прикладі з лічильниками води).
Який вихід? Напевне, слід ініціювати у законах про компослуги такі зміни, що дозволять визнати юридично їх виконавцями ті підприємства, які фактично їх надають. Місцева рада (і виконком) теж можуть винести таку ініціативу «знизу», звернутися до профільного комітету Верховної Ради, до МінЖКГ – аби усунути розбіжності в законах. Можливо, міська влада знайде й інший шлях для усунення суцільної безвідповідальності.
«Телеграф» через деякий час повернеться до теми договорів на компослуги і спитає у влади: що ж зроблено?

«Телеграф» дякує за юридичну допомогу в підготовці матеріала адвокату Олені Дмитриченко