Брат та сестра Мосіни закінчили кременчуцьку художню школу, клас Володимира Терещенка. Зараз вони професійно займаються живописом та графікою. Олександр викладає у Харківському художньому училищі малюнок, живопис та композицію. На виставці він представив добірку пейзажів. Олена ілюструє книжки – у тому числі і кременчуцьких авторів, членів літературного об’єднання «Славутич».
На відкриття виставки талановитих двійнят (брат та сестра справді двійнята) прийшов їхній батько. Мами – відомої кременчуцької поетеси Людмили Мосіної – не було. Через хворобу вона вже тривалий час не може самостійно ходити. Зате музейний магнітофон – старий «Філіпс» китайської зборки – співав маминим голосом – адже Людмила Мосіна не лише поетеса, вона ще й виконує пісні, написані на її вірші.
Відвідав виставку і перший (і головний) викладач двійнят – Володимир Терещенко. Він виголосив палку промову про своїх талановитих учнів, про важке життя художника та про покійного мецената Терещенка, який завжди допомагав митцям. Свій виступ пан Терещенко завершив словами: «Я гордий, що виховав таких прекрасних майстрів! Значить, прожив життя недарма!»
Після першого вчителя на імпровізовану сцену почали виходити інші цінителі мистецтва. Геть усі вони схвильовано зізнавалися у безмежній любові до… творів мами молодих митців – Людмили Мосіної. Якось так вийшло, що виставка дітей перетворилась на шанування доробку їхньої мами. Втім, діти виявились чемними та добре вихованими – усім дякували, а «Телеграфу» і взагалі розповіли, що малювати почали саме завдяки мамі. Саме мама завжди знаходила час і бажання, аби займатися з дітьми та привертати їхню увагу до різних цікавих речей, яких так багато на світі.
