Театру у Кременчуці бути

- Як ви плануєте діяти, з чого почати?
- Треба спочатку відродити трупу, а вже потім можна вести мову про відродження театру. Сім років тому йшла мова про те, щоб віддати для театру приміщення Палацу культури “КрАЗу”, почали формувати трупу, оркестр. Але якщо запрошувати на роботу професійних акторів та музикантів, треба забезпечувати їх житлом, заробітною платою. А у Кременчуці максимум п’ять професійних акторів, переважну більшість членів трупи довелося б запрошувати. На мою думку, реальніше на базі однієї з діючих на сьогодні у місті театральних студій, а їх у Кременчуці близько семи, розпочати створювати професійну трупу. Як один з варіантів – створення театру антрепризи за американською схемою. Це коли є  група акторів-любителів, режисер-професіонал, а трупа створюється під певну виставу, по закінченні – розформовується. За три-чотири роки любитель на сцені працює на рівні з профі, якщо мова йде про драматичний театр і пластика рухів не на першому місці.
- Здається, за схожою схемою працював Кременчуцький театр, що був на вул. Театральній, зараз вул. Гагаріна?
- У дореволюційному Кременчуці не було своєї сильної трупи,  хоча було чотири театри. До нас приїздили на тривалі гастролі відомі українські трупи, такі як Театр Корифеїв. До речі, Кременчук один із перших в Україні звів кам’яну будівлю, призначену винятково для  театру. Тоді навіть у Полтаві та Харкові театри ще були дерев’яними.
- Наскільки реально відродити театр у Кременчуці?
- На сто відсотків, просто треба братися за цю справу усім миром, а не  намагатися  підвести це під певну політичну програму. Сподіваюся, що меценати, які зацікавилися моїм проектом,  розуміють це.
- Прем’єра вистави – це перший крок?

- Так, у вересні у нас, у театральної студії, що працює на базі Будинку культури “Нафтохімік”, буде прем’єра. Ми покажемо “Езопа”, а кременчужани, сподіваюсь, переглянувши виставу, визначаться, наскільки це видовищно і цікаво для них. Моя трупа складається з любителів, зараз повним ходом іде репетиція.
- А чому ви обрали саме цю виставу?
- Завжди ведеться мова про актуальність по відношенню до часу. А це вистава про Езопа, майже про нашу людину, про українця, який так само кмітливий, розумний, та й філософствує не менше, залишаючись рабом.
- Якщо вистава буде успішною, ви підете далі?
- Почну працювати над створенням репертуарного театру, щоб завжди було чим звабити глядача. Це твори зарубіжних та наших драматургів. Я сподіваюсь, що коли для кременчужан члени місцевої театральної трупи згодом стануть рідними людьми, тоді і глядачам, і акторам буде легше і цікавіше. Вірю серцем, глядач відчує, що ми – його актори.
- Наше місто достатньо потенційно театральне, щоб театр став комерційно успішним?
- Навіть МХАТу допомагають меценати, але, щоб утримувати мінімальну трупу – приблизно двадцять акторів, – ймовірно, виручки з продажу квитків і вистачить. Раніше у Кременчуці було чотири театри, усі користувалися популярністю, але ж тоді не було Інтернету та телебачення. Але я впевнений, що Кременчуку просто необхідно відродити культуру відвідування театрів. Хоча б для того, аби нашим чарівним жінкам було заради чого купувати вечірні сукні.