Тривалість додаткових оплачуваних відпусток, залежно від рівня акредитації закладу освіти, форми навчання, курсу встановлено частинами першою — четвертою статті 15 Закону України «Про відпустки». Надання такої відпустки має на меті створення найбільш сприятливих умов для поєднання працівником навчання з працею, шляхом тимчасового звільнення його від виконання трудових обов’язків.
Оскільки планування навчального процесу належить виключно до компетенції навчального закладу освіти, то й навчальну відпустку має бути надано й оплачено в терміни, обумовлені навчальними закладами в межах, визначених статтею 15 вищезазначеного закону.
Навчальна відпустка є пільгою для працівника, а не обов’язком, тому він може скористатися нею в повному обсязі, лише в частині або не скористатися взагалі.
Питання щодо надання відпустки за бажанням працівника меншою тривалістю, ніж передбачено статтею 15 Закону, має вирішуватись за погодженням між працівником і роботодавцем. Якщо роботодавець погодиться на такі умови надання зазначеної відпустки за заявою працівника, то порушень законодавства про працю не буде.
Такі відпустки мають цільове призначення: для виконання лабораторних робіт, складання державних іспитів, підготовки та захисту дипломного проекту і т. і.
Якщо працівник у зв’язку з досягненням мети, для якої була надана відпустка, виходить на роботу до закінчення установленого часу відпустки, оплата його праці з першого дня виходу на роботу провадиться на загальних підставах без урахування раніше виплачених сум за невикористані дні відпустки. Для відрахування з працівника виплачених коштів за невикористані дні відпустки не вбачається правових підстав.
