Про що ви думаєте найперше, коли чуєте ’’День Перемоги’’?

Микола Григорович, 81 рік:

- Ми перемогли, і в цьому щастя. Сам я - учасник війни. Не воював, але працював з 13-ти років на Уралі. Носив патрони на заводі, стволи для танків, і все це на сорокаградусному морозі.

Юлія, 44 роки:

- День Перемоги - день закінчення війни. Одразу згадуємо своїх рідних, бабусю й дідуся, які воювали. Їх вже немає в живих. Але ми зберігаємо не лише їхні сімейні фото, але й спогадип, які записали на аудіокасету.

Геннадій Андрійович, 70 років:

 - Добре, що ми перемогли ворогів у День Перемоги. Шкода, що наші батьки гинули. Честь і слава їм та нашому народу за те, що ми захистили свою Незалежність, вона дуже дорога. Велика їм подяка за це. В мене брати загинули на війні. А я народився прямо перед війною, у червні 41-го. Я народився, а батька забрали до армії, потім він повернувся додому поранений.

Тетяна, 40 років:

 - Брат нашого дідуся був комендантом Дрездена шість років після війни. І коли повернувся додому в Білу Церкву, машина вибухнула, можливо, це було замовне вбивство. Ми можемо пишатися родичами, які пройшли війну. І День Перемоги - велике свято.

Донька Тетяни, 12 років:

- Це свято, коли ми отримали Перемогу. Був Радянський Союз, і він переміг. Моїй бабусі під час війни було 5 років. Вона розповідала, що в її будинку жили німці - стояла комендатура. І один німець дав їй шматочок цукру, тоді це була така радість.